Отець Броніслав Джепецький: небезпечний навіть на засланні
Статті

Професор і віце-ректор Вищої духовної семінарії в Луцьку, парох костелу в Гуті Степанській, адміністратор у Ковелі, генеральний вікарій у Житомирі. Пережив табори Воркути, Іркутська та Комі АРСР.

 

Отець Броніслав Джепецький народився 13 березня 1906 р. у Фельштині на Поділлі. Навчався в гімназії у Плоскірові (тепер Хмельницький). Ще дитиною він був свідком подій Громадянської війни в Україні та спільного походу на Київ під командуванням Юзефа Пілсудського та Симона Петлюри. В 1922 р. юнак таємно перейшов кордон і опинився в Бучачі, неподалік від кордону Другої Речі Посполитої з Радянською Україною. Там Броніслав розпочав навчання в Нижчій духовній семінарії. Отримавши чудові рекомендації, вступив до Вищої духовної семінарії в Луцьку. 7 вересня 1930 р. прийняв священицький сан у Володимирі-Волинському. 1933 р. розпочав навчання на богословському факультеті університету Angelicum у Римі. За чотири роки, в 1937 р., отримав ступінь доктора богослов’я і повернувся до Луцька. Там отець Броніслав Джепецький був професором і віце-ректором духовної семінарії.


У 1939 р. після окупації Волині Червоною армією семінарію було закрито, а професорів єпископ розіслав по різних парафіях. Він їх направляв до невеликих населених пунктів, щоби уникнути репресій із боку совєтів, ставлення котрих до католицької Церкви було добре відоме на Волині. Отця Броніслава Джепецького призначили парохом у Гуті Степанській (зараз село Гута Костопільського району Волинської області). Ця сторінка його біографії докладно збереглася в архівах та засвідчена описами сучасників тієї трагічної історії, зокрема в праці Гжегожа Солтисяка «Гута Степанська» (Karta. – 1992. – № 8. – с. 66–81). У 1943 р. душпастир заохочував до створення польської самооборони в Гуті Степанській, яка зібрала 10 тис. прибічників (за іншими джерелами, близько 4–4,5 тис. осіб). Хоча отець Джепецький був одним з ініціаторів самооборони, він ніколи не закликав до помсти та ненависті до українців. Напад бандерівців на Гуту Степанську розпочався вночі 16 липня 1943 р. і тривав до 18 липня, доки поляки не вирішили покинути село. Парох уділив вірним відпущення гріхів і благословив на дорогу в невідоме.


Згодом отця Броніслава, котрий втратив парафію, призначили адміністратором у Ковелі. В 1944 р. за наказом німців його евакуювали разом із парафіянами до Любліна. Там отця запросили на роботу в Люблінський католицький університет, але його вабило на схід. У глибині серця він відчував, що повинен повернутися, адже його місія там не завершена. Внутрішній голос стверджував, що духовна особа не може втікати від викликів, а повинна бути там, де її потребують. А де найбільше люди потребували Божого слова? Саме на теренах, зайнятих більшовиками. Джепецький звернувся до курії. Невдовзі єпископ Адольф Шельонжек призначив його генеральним вікарієм Житомирської дієцезії. Восени 1944 р. лісами він добрався до Житомира, де оселився при кафедральному соборі.


10 січня 1945. отця Броніслава арештувало НКВС. Священика звинуватили в тому, що в 1922 р. він нелегально перейшов кордон, чим порушив радянське законодавство. Крім цього, його обвинуватили в шпигунстві на користь Ватикану, в передаванні розвідувальних (!) даних єпископу Шельонжеку та поширенні католицизму в СРСР.


Отець Броніслав Джепецький отримав вирок – 10 років таборів. Священик потрапив до Воркути, до вугільних шахт. Вже після смерті Сталіна, 10 жовтня 1954 р., покинув табірний барак, проте не Воркуту: там він залишився на примусовому поселенні. Крім душпастирської праці, священик опікувався польськими в’язнями та поляками, які там проживали. Пізніше влада заслала його до Казахстану. Отець Броніслав оселився у Зеленому Гаю. Там жило багато католиків, випущених із таборів, і засланих поляків, німців, прибалтів, тож Джепецький розпочав серед них активне душпастирське служіння, що не могло сподобатися владі. У січні 1959 р. отця арештували знову. Цього разу він отримав чергових 10 років, які відбував в околицях Іркутська на лісоповалі. Там він важко захворів, тож вирок скоротили до 5 років. Так отець Броніслав опинився у спеціальному таборі для «релігійників» Ухт-Іжемлагу. Всього в ньому перебували 27 католицьких священиків. На свободу вийшов у 1964 р. Наступні два роки душпастир нелегально служив вірянам у казахських селах та містечках.


У 1966 р. Джепецький отримав дозвіл на служіння в Україні. Діставшись Поділля, він став парохом у місті Шаргороді. Попри важку хворобу, сумлінно виконував свої священицькі обов’язки та непохитно проповідував Христа католикам Поділля. Помер отець Броніслав 9 вересня 1973 р. у Шаргороді, похований там же на місцевому цвинтарі.


Ян МАТКОВСЬКИЙ
На фото: отець Броніслав Джепецький; зліва направо отці Юзеф Кучинський, Броніслав Джепецький та Владислав Буковинський; на останньому фото батьки отця Броніслава Джепецького.

 

drzepecki_1

drzepecki_2

drzepecki_3

drzepecki_4

drzepecki_5

drzepecki_6

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

ВИРВАНИЙ ІЗ ЛАП БІЛЬШОВИЗМУ 

НАВІТЬ У ТАБОРАХ «ШПИГУВАВ» ДЛЯ ПОЛЬЩІ 

ПІД НАГЛЯДОМ

ПАСТИР ПОДІЛЛЯ ТА ВОЛИНІ

У ДАЛЕКІЙ КАРАГАНДІ

ОТЕЦЬ АНТОНІЙ ХОМІЦЬКИЙ: ПАТРІАРХ ПОДІЛЛЯ

Схожі публікації
В університеті в Луцьку відкрили польсько-український простір «Околиця»
Події
Простір «Околиця» на факультеті філології та журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки сприятиме не тільки відпочинку, але й виконуватиме просвітницьку функцію. Його урочисто відкрили 28 березня.
28 березня 2024
Про викладання літератури у Кременецькому ліцеї. Частина 2
Статті
Пропонуємо увазі читачів другу частину трактату Алойзія Фелінського «Опис способу, як мають проводитися уроки польської літератури в Кременці».
20 березня 2024
Про викладання літератури у Кременецькому ліцеї. Частина 1
Статті
Серед праць Алойзія Фелінського особливу увагу привертає трактат, присвячений викладанню польської літератури в Кременецькому ліцеї. Він має не тільки краєзнавчу, а й певну практичну цінність.
01 березня 2024
«Волинь» Оскара Кольберга
Статті
«Багатство поезії та музики волинського народу тут проявляється у всій повноті», – написав Юзеф Третяк, видавець матеріалів Оскара Кольберга, присвячених Волині. Том 36 «Волинь. Обряди, мелодії, пісні» вийшов у 1907 р. у Кракові, через 17 років після смерті видатного польського етнографа.
22 лютого 2024
Як писати листи. Поради від Алойзія Фелінського
Статті
До письменницької спадщини Алойзія Фелінського належать не лише художні твори та переклади, а й праці, які сучасні критики назвали би науково-популярними. Сьогодні ми ознайомимося з однією з них.
15 лютого 2024
Волинянин Алойзій Фелінський
Статті
«Пишаюся тим, що я – волинянин. Мені приємно заявити про це вголос: тим, чим інші письменники були зобов’язані монархам-просвітителям, я зобов’язаний громадянам, серед яких народився, з якими живу і яким найпершим присвячую мої труди», – писав один із наших найвідоміших земляків ХІХ ст.
29 січня 2024
Ян-Юзеф Фітцке – волинський учений
Статті
Коли людині не вистачає грошей на найосновніші потреби – це, безсумнівно, погано. Проте саме завдяки матеріальній скруті одного молодого польського вченого волинська археологія та краєзнавство збагатилися низкою важливих здобутків, відкриттів і публікацій.
20 січня 2024
Доля і спадщина Еви Фелінської. Частина 2
Статті
Біографію Еви Вендорф-Фелінської досить непогано дослідили історики. Також у своїх творах матір увіковічнив син – Святий Зигмунт-Щенсний Фелінський. Натомість письменницька спадщина самої Еви Фелінської залишається для багатьох своєрідною білою плямою.
12 січня 2024
Доля і спадщина Еви Фелінської. Частина 1
Статті
Сьогодні минає 230 років від народження видатної волинянки Еви Фелінської – авторки побутових романів і цікавих мемуарів, учасниці незалежницького руху, матері. Її непересічна біографія й багата письменницька спадщина варті того, аби ознайомитися з ними.
26 грудня 2023