30 березня минуло 155 років від дня народження письменниці та акторки Габріелі Запольської.
«Її душа жила на Волині» – таку назву мав вечір-портрет Габріелі Запольської, що відбувся у Волинському краєзнавчому музеї 29 березня 2012 року. Акція пройшла в рамках музейного проекту «Відомі жінки Волині», започаткованого співробітниками відділу науково-освітньої роботи. Окрім цього працівники музею відтворили основні віхи творчої біографії видатної волинянки на фотодокументальній виставці «Габріеля Запольська (1857-1921). Життя і творчість польської письменниці й актриси, волинянки за походженням». Особлива увага на виставці присвячена волинському родоводу Габріелі Запольської з Корвін-Пьотровських, який простежено від XVI ст..
Під час проведення акції учні Луцької спеціалізованої школи №1 мовою оригіналу зачитали уривки з книги Г.Запольської «Сезонне кохання». Книга зберігається у фондах музею. Вона вийшла у 1921 році у видавництві «Лектор» Інституту літератури (Львів-Варшава-Краків), надрукована в друкарні «Dziennika Polskiego» у Львові. Видавництво мало свої склади у Львові, Кракові, Любліні, Варшаві, Чернівцях, Відні, Липську, Сопоті. Книга з порядковим номером 4408 (у п'ятитисячному накладі) цікава ще своїми провенієнціями:
1. «Polski Związek Kolejowców... Kiwerce». (Польська спілка залізничників... Ківерці) – кругла фіолетова печатка з гербом Речі Посполитої, 1920-ті р.р., на титульному листку.
2. «Zjednoczenie Kolejowców Polskich. Zarząd oddziału w Kiwerce» (Об'єднання польських залізничників, правління відділу в Ківерцях) – кругла фіолетова печатка, 1920-і р.р., на сторінках 3 («Рrzedmowa» Здіслава Дембіцького) і 1.
Печатки і бібліотечні номери (16, 235) свідчать, що Об'єднання Ківерцівських залізничників мало свою бібліотеку; влада турбувалася про те, щоб службовці Ківерцівської залізниці знали свою землячку за її творами.
Марія-Габріеля-Стефанія Корвін-Піотровська народилася 30 березня 1857 року в селі Підгайці недалеко від Луцька (за іншими даними – в Ківерцях). Її батько, Вінцент Корвін-Піотровський, був власником Ківерців і Підгаєць, маршалком шляхти Луцького повіту, мама, Юзефа з Карських, – колишньою прима-балериною Варшавської опери. 6 квітня того ж року була охрещена в Луцькому римо-католицькому парафіяльному костелі.
Перші роки життя майбутньої актриси і письменниці промайнули на Волині. В 11 років дівчинку віддали до школи у Львові. Захоплення театром припало на юні літа і було не зовсім схвально сприйняте родичами. Вона також цікавилася літературою, почала писати сама. Два ранні твори, «Wyrobnicy pióra» і «Czarne rękawiczki», пізніше опублікувала під псевдонімом «Марія».
У першому шлюбі (у 1876 році вийшла заміж за Костянтина Сніжко-Блоцького, поручика Гренадерського полку короля Фрідріха-Вільгельма III) не була щаслива. 3 1879 року почала виступати в театрі Варшавського товариства доброчинності, яким керував письменник Мар'ян Гавалевич. Під його впливом розвивала свою літературну творчість: у 1880 році написала для аматорської сцени свій перший драматичний твір «Роzіоmkі» («Сунички»), писала новели, друкувалася в тижневику Гавалевича «Романи і повісті». Обставини життя змусили її залишити Варшаву і податися до Відня. У 1881 році переїхала до Кракова, де під псевдонімом Габріеля Запольська розпочала нове життя актриси і письменниці. Дебют її як письменниці відбувся у грудні 1881 року: в «Gazecie Krakowskiej» була опублікована новела «Один день з життя троянди». Як актриса виступала в Криниці, Тарнові, Познані, Петербурзі, Львові! «Кур'єр Львівський» у 1885 році назвав Запольську «неперевершеною артисткою львівської сцени». Наступні два сезони Запольська знову грала в театрі у Познані. Не цуралася гастролей малими містами: у квітні-травні 1887 року виступала в Бродниці, Бидгощі, Хелмні, Гнєзні, Іновроцлаві, Кемпні, Коронові, Любаві, Острові Великопольському, Стрельні, Торуні і Венбрежні. Того ж року відбувся її дебют у Варшаві, в Літньому театрі.
У 1889 році переїхала до Парижа, грала у Вільному театрі та на інших сценах. У цей період написала романи «Каська Каріатида», «Перед дверима пекла», «Шматок життя», «Янка», «Зашумить ліс», «В Гірничій Дуброві»; видала збірки оповідань «Акварелі», «Людський звіринець».
У Парижі не почувалася комфортно, мріяла про Варшаву, проте переїхала до Кракова. Преса схвально відгукувалася про її гру на краківській сцені. А 11 березня 1897 року письменниця завоювала сцену варшавського Урядового театру. Цього дня відбулася прем'єра її твору «Żabusia».
На переломі століть матеріальне становище Запольської було критичним: кілька театрів відмовили їй у праці, російський кордон для неї був закритий через написані нею твори «Sybir» і «Tamten został».
У 1901 році Запольська вийшла заміж за Станіслава Яновського, разом поселилися у Кракові. Тут актриса організувала драматичну школу. З початком 1904 року переїхала до Львова, де мешкала з невеликими перервами до кінця життя. Жила за рахунок письменницької праці, хоча й мріяла про театр. Її драматургічна спадщина є вагомою: п'єси «Їх четверо», «Панна Малічевська», «Жінка без ґанджу», «Моральність пані Дульської». Остання, яку Запольська вперше поставила у своєму театрі, й досі не сходить зі сцен багатьох драматичних театрів. Незалежна сцена Запольської, Театр Габріелі Запольської, у 1912-1913 роках – «Театр Прем'єр», – такими є віхи її театральної діяльності з початку XX століття.
Від перших виступів на краківській сцені в 1881-82 роках до 1913 року («Театр Прем'єр», Львів) Габріеля Запольська зіграла близько 300 ролей. Географія її сценічної діяльності нараховує кілька десятків міст. Значною є її літературна спадщина і загальний внесок в історію польської літератури й театру.
Габріеля Запольська померла у 1921 році у Львові, похована на Личаківському цвинтарі.
Наталія ПУШКАР