Попри те, що у 2021-му все ще існують карантинні обмеження, для української та польської літератур, а також для Тернополя – це рік великого повернення Корнеля Філіповича, класика польської літератури, який народився в цьому місті.

Відомий літературознавець і критик, учений із міжнародним іменем, професор Ярослав Поліщук днями святкує 60-річчя. А це зручний привід, аби поговорити про минулі здобутки, бачення теперішнього та плани на майбутнє.

Яцек Денель – це один із найвідоміших польських письменників молодшого покоління. Він дуже багатогранний – пише поезію та прозу, щоразу частіше й публіцистику, а також перекладає.

Польський письменник Мірослав Влеклий представив у Луцьку свою книгу «Гарет Джонс. Людина, яка забагато знала». Цьогоріч вона вийшла в українському видавництві «Човен» у перекладі Олени Шеремет.

Зі Славоміром Місяком, новим Генеральним консулом РП у Луцьку, ми розмовляли про пострадянський простір, Білорусь, Волинь, польсько-українську співпрацю, вивчення польської мови та, звичайно, плани на майбутнє.

«Ідучи слідами славних предків, бережімо те, що вони нам залишили», – каже Віктор Підгурський, режисер із Кременця. Недавно він завершив роботу над реставрацією фільму «Кременець – місто Короля Духа», перша версія якого вийшла в 1999 р.

Із нагоди Днів Європи Генеральне консульство РП у Луцьку підготувало цикл публікацій «Україна. Поляки на карантині», які познайомлять нас із поляками, що живуть на території Луцького консульського округу, тобто у Волинській, Рівненській та Тернопільській областях.

«Рішення про те, що Зузанна Ґінчанка не та поетеса, якою варто займатися, прийняли на з’їзді літераторів у Щецині в 1949 р. Мабуть, на це вплинув той факт, що вона походила з багатої єврейської родини», – сказала професорка Ізольда Кєц в інтерв’ю Музею історії Польщі, опублікованому на сайті видання Dzieje.pl.

«Відвідування поляків у їхніх домівках – це вираз вдячності тим, хто робить або зробив щось виняткове для польської спільноти. Ці зустрічі зворушливі», – сказав державний секретар у Канцелярії президента РП Адам Квятковський. 

Ми зводимо Креси, зокрема поляків, які там живуть, до ролі своєрідного живого музею. До ролі постатей із фотографій у сепії. Ми все зводимо до прибирання кладовищ. Але тут триває нормальне життя.