Любите ризикнути, поставити все на одну карту? Бо я так. Не вкриваючись рум’янцем, зізнаюся без недомовок, що в мене душа азартної людини. Мене манить невідоме й дещо примарне. Цей сплеск емоцій, цей адреналін, коли серце гупає, а по спині бігають мурашки, – це просто кайф!

Як багато ровесників, послухавшись батьків, особливо тата, він вступив на юридичний факультет у Петербурзі. Проте зацікавлення молодого Фердинанда скеровувалися абсолютно в іншому напрямку – ще в гімназії він був наполегливим і ретельним учнем рисунку й композиції.

Хоча, мабуть, краще було би дати заголовок «Як щороку в Костюхнівці», бо все-таки вже понад 20 років ми приїжджаємо, організовуємо та працюємо тут, на Волині. 

Під час підготовки до друку статті Тетяни Самсонюк про Станіслава Пахольчика, поліціянта з Рівного, якого у 1939 р. НКВС засудив до восьми років радянських таборів, редакції вдалося зв’язатися з його внуком – Анджеєм Корусом із Вроцлава. Ми попросили його доповнити текст про дідуся.

«На протяжении длительного периода времени проводил борьбу против интересов рабочих и крестьян», – таким чином у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності від 19 грудня 1939 р. окреслено злочини Станіслава Пахольчика, якому присвячено наш черговий нарис.

«У тому літаку загинула також українка. Валентинович». – «Ні, вона полька». – «Та ні, українка. Вона з Гощанського району».

Фонд партнерства для Центрально-Східної Європи випустив друком брошуру «Забуте січневе повстання. Чортків 1940». Видання присвячено маловідомому збройному виступу поляків проти радянських окупантів, який відбувся в цьому місті в січні 1940 р.

Він сам розповідав анекдот, як після повернення з чергового довгого концертного турне йому відкрив двері шестирічний син і гукнув: «Мамо, прийшов той дядько, який у телевізорі співає «Бджілку Майю!» Збігнев Водецький більшу частину життя провів на сценах Польщі та світу, а також в автомобілі.

Пам’ятаю, коли я була ще в дуже безвідповідальному віці, однією з найбільших атракцій зими, як багато моїх так само малотямущих ровесників, вважала смоктання бурульок, які спокійненько звисали з покритим інієм гілок.

Юзефа Рещинського з колонії Довганець Костопільського повіту напередодні Другої світової війни мобілізували в поліцію. Через це після встановлення радянської влади його арештував НКВС, а згодом засудив до п’яти років таборів.