Якби нам потрібно було знайти постать, чия біографія могла би лягти в основу сюжету касового бойовика, то Сергіуш Пясецький став би чудовим вибором.

Торунь, одне із найдревніших і найкрасивіших міст Польщі, багато століть притягує мандрівників своєю неповторною атмосферою, готичною архітектурою та історією, нерозривно пов’язаною з Миколаєм Коперником.

20 квітня – 1 травня польсько-українська експедиція проводила пошуки польських поховань на території колишніх сіл Острівки та Воля Островецька на Волині. Дослідження охопили вісім ділянок. На трьох із них знайшли могили – дві братські та одну індивідуальну.

У рамках весняної акції «Волинський вогник пам’яті» волонтери товариства «Волинський мотоциклетний рейд» впорядкували польські місця пам’яті в Гуті Степанській, Кузьмівці та поблизу цих сіл. Вони прибрали територію навколо пам’ятників, пофарбували огорожі, очистили та привели до ладу меморіальні дошки, оновили написи, зроблені багато років тому, щоб вони були читабельними.

Дехто з нас вранці стає перед дзеркалом і на хвилину задумується, чи це ще він у власній шкірі і з власним обличчям чи вже тільки сума рішень минулих днів. Ніби все сходиться. Та сама зачіска. Часом та сама лисина. Ті ж самі очі, той самий злегка заспаний вираз обличчя. І тут раптом з’являється щось інше. У дзеркальному відображенні людина помічає певну зміну.

У першій частині нарису про Пьотра-Ромуальда Домбровського ми описали те, як арештований тримався під час допитів. Сьогодні продовжуємо цю драму.

Сьогодні вийшов ювілейний, 400-й, номер «Волинського монітора». У ньому ми пишемо, зокрема, про Дуб пам’яті Станіслава Замороки зі Збаража, власника млина з Торчина Пьотра-Ромуальда Домбровського, півфінал VII Інтелектуального тріатлону, події в католицьких парафіях у Костополі, Маневичах та Любешеві.

Сьогодні вийшов 400-й номер «Волинського монітора». Це для нас ще один привід підбити підсумки пройденої дороги. Її четверта частина припала на час повномасштабного російського вторгнення.

Якби брехня було спортсменкою, то, найімовірніше, виступала би в бігові на 100 метрів. Не тому що вона швидка, а тому що брехня має короткі ноги й на довшій дистанції в неї збилося би дихання, вона шпорталася би та хекала.

Ян Бжехва − це постать, яка є доказом того, що можна бути одночасно серйозним юристом і несерйозним майстром пера. До того ж майстром настільки серйозно несерйозним, що й досі діти у всій Польщі вчать його вірші швидше, ніж таблицю множення, а дорослі декламують їх із підозрілим блиском ностальгії в очах.