Наш черговий нарис у рамках циклу статей про учасників Союзу збройної боротьби – 2, що діяв на Волині у 1940–1941 рр. під керівництвом Тадеуша Маєвського, присвячений Терезі Траутман, у домі якої фактично зародилося дубнівське гроно молодіжного крила цієї конспіративної організації.

Тереза Траутман народилася 1916 р. у селі Гурце біля Варшави в родині Тадеуша Костянтиновича (приблизно 1881 р. народження) та Ядвіги Феліксівни (приблизно 1884 р. народження) Траутманів. Невідомо, як родина потрапила до Дубна, проте є відомості, що в міжвоєнний період Тадеуш Траутман працював у дубнівському сеймику.

Окрім Терези, у Траутманів було ще четверо дітей: Ядвіга (1921 р. народження), Богдана (1915 р. народження), Регіна (1910 р. народження) та Єжи (1908 р. народження). На початку Другої світової війни Тереза мешкала разом із матір’ю в Дубні на вулиці Забрам’я, 4. Її брат Єжи також проживав у Дубні на вулиці Шолома-Алейхема.

У шкільні роки Тереза була членом місцевої харцерської організації. Згодом вона закінчила кравецьку школу й після встановлення радянської влади працювала інструктором на курсах крою та шиття. У той час її батько обіймав посаду агронома в земельному відділі в Луцьку й мешкав на квартирі у свого зятя Леона Коваля на вулиці Монополевій, 19.

У листопаді 1939 р. Тереза познайомилася із Зигмундом Румелем і Піюсом Залеським. Між молодими людьми зав’язалася дружба і, мріючи про відновлення незалежності Польщі, вони вирішили створити підпільну організацію. До керівного центру конспіративного осередку ввійшли Тереза Траутман, Леон Коваль, Яніна Сулковська, Зигмунд та Броніслав Румелі, Піюс Залеський. Незважаючи на те, що до підпільників долучалися нові патріотично налаштовані, «надійні» члени та було створено кілька трійок, молоді люди не наважувалися давати їм конкретних завдань, оскільки чекали звісток із Варшави. Саме там, на їхню думку, знаходився центр усього підпільного руху в обох зонах окупації, як радянській, так і німецькій.

На Терезу було покладено завдання організувати відділ Червоного Хреста на випадок війни. Надійною кандидатурою для такої роботи вона обрала Лідію Бунімович із Луцька. Також дівчина взялася за збір коштів на потреби підпільного осередку та польських військовослужбовців і членів їхніх сімей, що шукали шляхів виїзду до Румунії. Останні знаходили в оселі Траутманів не лише фінансову підтримку та необхідні речі, а й тимчасовий прихисток.

Намагаючись бути корисною підпіллю, Тереза залучила до конспіративної діяльності Броніслава Шевчика, який у середині листопада приходив на квартиру Траутманів вчити уроки з Ядвігою.

Терезу арештували 23 березня 1940 р. співробітники Дубнівського райвідділу НКВС і доправили її в місцеву в’язницю. Очевидно, приводом до арешту стали свідчення Броніслава Шевчика, дані хлопцем на допиті від 22 березня того ж року.

На першому допиті дівчина намагалася заплутати слідство й давала неправдиві свідчення. Однак слідчі дали зрозуміти, що опиратися марно, оскільки вони вже володіли інформацією стосовно їхнього молодіжного осередку, що діяв у Дубні та влився до складу СЗБ–2 з приїздом на Волинь Тадеуша Маєвського.

На багатогодинних допитах Тереза Траутман розповіла і про невдалу поїздку до Варшави Зигмунда Румеля й Піюса Залеського, і про листівки, які привезла до Луцька Яніна Сулковська, і про те, що особисто завербувала Лідію Бунімович і Броніслава Шевчика. Тоді ж від Терези слідству стало відомо, що між собою молоді підпільники листувалися з допомогою шифру, розробленого братами Румелями.

10 квітня 1940 р. на очній ставці між Яніною Сулковською і Терезою Траутман обидві підтвердили, що були учасницями спочатку молодіжного антирадянського осередку, що утворився в Дубні наприкінці 1939 р., а згодом і СЗБ–2 із центром у Рівному.

На одному з допитів, вкотре даючи відповіді на одні й ті ж запитання, Тереза почала відмовлятися підписувати будь-які документи. Очевидно, взнаки далося фізичне й моральне виснаження дівчини. За час перебування за гратами вона підірвала своє здоров’я. Наявна у справі довідка за 10 жовтня 1940 р. констатує, що ув’язнена придатна лише до обмеженої фізичної праці, оскільки має «катар верхніх легень специфічного характеру та неврастенію».

22 липня 1940 р. оперуповноважений райвідділу НКВС А. Родіонов склав обвинувальний висновок за результатами слідства на ув’язнену Терезу Траутман. У цьому документі зазначено: «Була активним членом контрреволюційної повстанської організації в Дубні, яка ставила за мету збройну боротьбу з радянською владою за відновлення колишньої Польщі, тобто обвинувачується в злочинах, передбачених ст. 54–2, 54–11 КК УРСР. Вважаючи слідство у справі завершеним, керуючись ст. 204 Кримінально-процесуального кодексу УРСР, слідчу справу № 22116 за звинуваченням Траутман Терези Тадеушівни за санкцією прокурора у спецсправах у Рівненській області направити на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР».

При аналізі цього документа можна звернути увагу на дві дати: 22 липня 1940 р., коли було укладено висновок, та 27 лютого 1941 р., коли обласний прокурор санкціонував передачу справи до Особливої наради при НКВС СРСР. Отже, сім місяців, зокрема й холодну зиму, Тереза провела в нестерпних в’язничних умовах, очікуючи на підпис одного чиновника. Цей факт винятковий, оскільки, проаналізувавши більше тисячі архівно-слідчих справ, можемо стверджувати, що більшість документів, зокрема й санкції прокурора, їх значної частини, особливо справ, заведених на співробітників польської державної поліції та осадників, датовано одним числом.

14 червня 1941 р., за вісім днів до початку німецько-радянської війни, постановою Особливої наради при НКВС СРСР Терезу було засуджено до восьми років позбавлення волі. Зауважимо, що у витягу з постанови відсутній запис про місце відбування покарання засудженою. А той факт, що вже 24 червня 1941 р. частини німецького війська, зокрема 1-ша танкова група генерала Евальдa фон Клейста, увійшли в Дубно й унеможливили евакуацію в’язниці, наводить на припущення, що Терезу Траутман розстріляли місцеві енкаведисти 24–25 червня разом з іншими 320 в’язнями, котрих було засуджено або щодо яких провадили слідство за «контрреволюційними» статтями.

Терезу Траутман реабілітовано постановою прокуратури Рівненської області від 30 січня 1990 р.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.