Кременецькі хроніки: Освітня та культурна діяльність Товариства імені Словацького
Події

Окрім виставки про Кременець, ми займалися польською суботньо-недільною школою, святкуванням 185-річчя від дня народження Юліуша Словацького, організацією декламаторських конкурсів і створенням при товаристві художніх колективів.

Ми дійшли до висновку, що школа повинна мати кваліфіковану вчительку з Польщі. Незабаром її направили до нас із Кракова. Проте через декілька місяців делегована вчителька повернулася до Польщі, бо не змогла звикнути до наших провінційних умов. Друга вчителька, пані Броніслава, працювала в нас два роки. Тоді в нашу школу почали приходити діти з українських сімей. Приємні та вдячні спогади залишили після себе в нашій школі Івона Трояновська, Йоанна Дудек, Мирослава Томчак, Магдалена Окай, Аліна Шульган, пан Войцех (на жаль, не пригадую його прізвища), Барбара Бурська, Уршуля Оберда, Дорота Пронжинська. Ми безмірно їм вдячні за великі серця, мудрість, терпіння, розуміння, участь у різноманітних акціях товариства, дидактичну допомогу в організації нашого життя, добру підготовку наших дітей до вступу в польські університети.

Івона Трояновська, молода, дуже стримана та розважлива, вивчила українську мову, мала здібності до співу і танців, була учасницею хорового колективу. Вона їздила з хором на виступи та фестивалі. Тут познайомилася з хорошим хлопцем, кременчанином Михайлом Копачем, і вийшла за нього заміж. Тепер обоє працюють у Польщі, інколи нас відвідують.

П’ять років працювала в нашій школі Мирослава Томчак, досвідчена полоністка, заслужена освітянка. Вона стала для нас «універсальною установою», тому що все вміла, відгукувалася на кожне прохання, допомагала всім і всюди. Уважна і жвава, вона орієнтувалася в кожній ситуації та знала, як розібратися з труднощами. На своєму невеличкому автомобілі блискавично прибувала в потрібне місце – чи то в школу, чи в музей, чи у віддалений дім учня. Коли ми розпочали видавати місцеву газету «Спільна спадщина» (пол. «Wspólne Dziedzictwo»), вона працювала в ній коректором і редактором. Співала в костельному хорі. Із рідного Білостока привозила чимало різних речей для школи, костелу, допомагала нужденним. Знаходила спонсорів, які оплачували перебування наших дітей на відпочинку в Польщі. Це завдяки їй у польські виші вступили восьмеро дітей, зокрема троє з українських родин.

Кожен із наших учителів дуже часто в складних умовах діставався на заняття до Шумська, щоб там також навчати дітей польської мови.

Товариство не мало власного приміщення, незважаючи на неодноразові прохання, які ми подавали в міську раду. Важко було знайти постійне місце для школи. Ми переїжджали з місця на місце, з однієї школи в іншу, де, дякуючи доброзичливості директорів, нам надавали класи для проведення занять. Зрештою отець Тадеуш Мелешко погодився виділити нам приміщення на горищі парафіяльного будинку, яке надовго стало нашим центром, місцем зустрічей, зборів, уроків і репетицій колективів художньої самодіяльності.

У 1994 р. група членів товариства на чолі з головою Євгенієм Юзефовим і частина викладачів педагогічного училища поїхали на наукову конференцію до Кракова на запрошення ректора Ягеллонського університету Александра Коя. Захід був присвячений 185-літтю від дня народження Юліуша Словацького. Ми там виступали, зустрічались із науковцями, оглянули також корпус і бібліотеку Ягеллонського університету. Це був перший офіційний груповий виїзд представників товариства до Польщі.

Незабаром велика група дітей вирушила з виступами до Перемишля, Жешува, Холма та Любліна на запрошення відділів культури цих міст. Сердечний прийом у Польщі заохотив польських дітей із Кременця розвивати свої художні здібності, тим паче, що ми дістали тоді перші кошти на національні костюми для колективів. Це були початки наступних досягнень.

Організацією й розвитком художніх колективів самовіддано зайнялася Марія Камінська, органістка нашого костелу. Це унікальна особа, у всьому ретельна й відповідальна. Вона дбала про цю нелегку ініціативу, хоча мала вдома восьмеро власних дітей, кожного дня грала в костелі, а на додачу ще й керувала хором.

Охочих займатися польськими народними танцями було багато. Кандидатів поділили на дві групи: молодшу і старшу. Колектив отримав назву «Кременецькі барвінки». Марія Камінська знайшла вчителя танців – Андрія Медецького, який вміло розвивав танцювальні групи. На наше прохання «Спільнота польська» передала танцюристам кілька комплектів різних національних костюмів, решту ми пошили самі. Незабаром колективи здобули популярність не тільки в місті, а й у всій Західній Україні.

Досконале та вишукане виконання польських та українських народних танців принесло нам нагороди на фестивалях у Польщі, які щорічно організовувала «Спільнота польська». Діти пізнавали рідний край, заглиблювалися в його культуру, ставали часткою свого народу. А виступи на рідній кременецькій сцені викликали фурор.

Окрім цього, наші учні аж до 2010 р. численними групами виїжджали до Польщі на відпочинок і фестивалі. Крім «Спільноти польської», нас запрошували інші організації та приватні особи. Важко знайти місцевість, яку б ми не відвідали. Ці виїзди дуже допомогли нашим дітям, збагатили їхні знання.

Навесні 1993 р. був створений хор для дорослих «Кременецькі барви», яким від початку керувала Марія Камінська, а диригентом був Сергій Дедю, випускник Львівської консерваторії, викладач Кременецького педінституту. Хор діє до сьогодні та досягає успіхів не тільки в рідному місті чи на території України, але й за її межами.

Kroniki Krzemienieckie 7

Івона Трояновська з групою учнів, 1994 р.

Kroniki Krzemienieckie 7 Barwinki 3

Ансамбль «Кременецькі барвінки»

Ядвіга ГУСЛАВСЬКА,
Кременець

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

КРЕМЕНЕЦЬКІ ХРОНІКИ: ВІД ДАВНІХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ

КРЕМЕНЕЦЬКІ ХРОНІКИ: КРЕМЕНЕЦЬ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

ПОЛЬСЬКЕ ТОВАРИСТВО В КРЕМЕНЦІ: ПЕРШІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ КРОКИ

КРЕМЕНЕЦЬКІ ХРОНІКИ: ЖИТТЯ ПОЛЬСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ В 1989–1990 РОКАХ

КРЕМЕНЕЦЬКІ ХРОНІКИ: ВИСТАВКА ПРО КРЕМЕНЕЦЬ

КРЕМЕНЕЦЬКІ ХРОНІКИ: КРЕМЕНЕЦЬ ПРИБУВ У КРАКІВ

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
«Отче наш» українською від латвійського композитора. В луцькому костелі відбудеться благодійний концерт
Події
У римо-католицькому кафедральному соборі Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку 29 травня, в неділю, о 16.00 відбудеться благодійний концерт «Попри війну. Віра. Надія. Весна». Виступатиме архієрейський хор луцького православного кафедрального собору Святої Трійці «Оранта».
26 травня 2022
Польські фразеологізми: Точка зору
Статті
Генрі Кіссинджер – досить віковий, адже має вже 98 років (що за прекрасний вік!), дуже заслужений колишній радник із питань національної безпеки і державний секретар Сполучених Штатів Америки за каденцій президентів Річарда Ніксона і Джеральда Форда.
26 травня 2022
Візьміть участь в опитуванні щодо мовної ситуації в середовищі мігрантів з України
Події
Мігрантів з України, які прибули до Польщі після 24 лютого 2022 р., просять узяти учать в опитуванні щодо мовної ситуації в їхньому середовищі.
26 травня 2022
Померла Тереза Дуткевич – віцеголова Федерації польських організацій в Україні
Події
Із великим сумом ми сприйняли інформацію про смерть Терези Дуткевич – багаторічної польської діячки в Україні та журналістки.
25 травня 2022
«Підтримка Польщі – неоціненна». До Луцька прибула допомога з Катовіце та Лодзі
Події
Гуманітарна допомога від Польщі не перестає надходити до українських волонтерів. Про останні отримані вантажі розповів Владислав Дорошенко, співкоординатор Єдиного комунікаційного центру в Луцьку.
25 травня 2022
Комунальники впорядкували старий католицький цвинтар у Дубні
Події
Комунальні служби навели лад на старому католицькому кладовищі, що на вулиці Млинівській у Дубні. За гроші, виділені з місцевого бюджету, відремонтували єдиний уцілілий склеп.
24 травня 2022
ABC польської культури: Павел Лозінський – режисер у дорозі
Статті
Павел Лозінський – відомий у Польщі режисер, сценарист і продюсер документальних фільмів. В інтерв’ю для інтернет-радіо «357» на запитання: «Хто ти?» відповів: «Людина в дорозі».
24 травня 2022
Польське товариство навело лад на кладовищах у Любомлі та Римачах
Події
Члени Товариства польської культури імені Міхала Огінського в Любомлі розпочали цьогорічне впорядкування польських військово-цивільних кладовищ у Любомлі й Римачах.
24 травня 2022