Учні та випускники Комплексу шкіл імені Станіслава Сташица в місті Зґєж спільно з партнерами із Колківського ОЗНВК, що на Волині, та гімназії в Щавіні реалізували польсько-український проект «Ми як село одного племені».

Дофінансування від Польсько-української ради обмінів молоддю у розмірі 12 906 євро отримало Товариство випускників гімназії та ліцею імені Станіслава Сташица у Зґєжі. Проект реалізували під почесним патронатом старости Зґєжського повіту Богдана Яроти та війта Гміни Зґєж Барбари Качмарек.

Під час спільної зустрічі завдяки наставникам, Беаті Бащинській-Мішталь та Ельжбеті Гожкій-Кмєть із гімназії в Щавіні, а також Оксані Клепанчук та Наталії Басалко з Колківського ОЗНВК, молоді (18 поляків і 18 українців) вдалося швидко згуртуватися. Час, проведений разом 27 серпня – 2 вересня у Мікошеві біля Гданська, мав показати (і нам це дуже добре вдалося), що ми, здавалося б, різні, а все ж таки схожі, живемо в сучасному суспільстві, але маємо глибокі традиції, думаємо різними мовами, але про одне і те ж. Незважаючи на різний вік учасників (14–24 роки), різні національності та характери, ми так здружилися, що було важко прощатися.

Завдяки зацікавленості, зрілості та енергійності молоді нам вдалося реалізувати головні завдання партнерської зустрічі: створити модель міжкультурної спільноти, вільної від ворожості та упереджень, пізнати одне одного та заохотити інших зрозуміти наш спосіб мислення і дій.

Учасники від початку почувалися головними дійовими особами – самодостатніми, відповідальними за свої дії та результати праці, свідомими очікувань, які передбачала програма зустрічі. Їхня зрілість дозволила отримати якнайбільше позитиву: подолати несміливість і страх перед відвертістю та розмовами іноземною мовою, здобути довіру, вивільнити спонтанність, емпатію, внутрішню радість не лише від відкриття себе заново, а й від пізнання інших людей.

Ще під час підготовки проекту молодь усвідомлювала, що це не звичайна екскурсія, а захід, покликаний досягти певних результатів. Умовою участі була підготовка певних завдань, які полегшували б взаємне пізнання.

Усе, що було підготовлено ще до проекту, ми використали під час проведення ігор, вправ і занять. Молодь не мала жодної хвилини на лінощі (хоча для декого це стало невеличкою проблемою…). Під час реалізації проекту ми давали волю нашій уяві, малюючи кашубські візерунки на склі та дереві, створюючи ритуальне вбрання, маски, прикраси з «морських скарбів», виготовляючи плакати та транспаранти, а також створюючи разом величезний малюнок, який, у буквальному сенсі слова, пошматував вітер.

Одним із наших завдань було залучення до занять інших людей. Незначну складність у його виконанні становило те, що в останній тиждень серпня на пляжі було обмаль людей. Однак нам вдалося зацікавити «трав’яною аптечкою» деяких відпочивальників, а найбільшим успіхом, особливо серед малих дітей, тішився наш «Ювелір на пляжі» – ми допомагали і старшим, і молодшим виготовляти намиста, браслети, прикраси для волосся з природних матеріалів, знайдених на узбережжі: дерев’яних паличок, мушель, камінців.

Скориставшись зацікавленням до наших занять, ми провели анкетування серед дорослих щодо життя сім’ї. Отримані результати використали для обговорення в групах. Проведені заняття показали, що молодь обох країн має подібні потреби, очікування, тривоги й переживання, незважаючи на те, що їх виховало різне середовище.

Беата БАЩИНСЬКА-МІШТАЛЬ та Оксана КЛЕПАНЧУК

Фото надали авторки

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

МОЛОДЬ ІЗ ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНИ ПИСАЛА СПІЛЬНУ ІСТОРІЮ

СТУДЕНТИ З ЛУЦЬКА, ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ТА ХОЛМА ШУКАЛИ СПІЛЬНІ ЦІННОСТІ