Чотири роки тому працівниця РАЦСу в Рівному перерахувала всі обов’язки новоствореного подружжя та запитала, чи ми на них погоджуємося, вичікувально дивлячись на мого чоловіка. Він відповів, що так, тож я свою згоду висловила лише подумки (!).

Наш польсько-український союз на дві людини був підписаний близько 8-ї ранку в п’ятницю 2013 р. І так склалося, що день змінити ми не могли. А тоді шлюбні процедури мали проходити виключно зі скрипалем. Боже мій, тільки не скрипка! Але скрипаль мусив бути, адже п’ятниця – це його робочий день! Додатково це коштує 600 грн! Та заплатимо навіть 1200, аби тільки його не було, благаю. Добре. Скрипаля відпустили, килим згорнули. Далі я підписала згоду, що обійдуся без перекладача, та документ про те, що відмовляюся від проведення аналізів на присутність вірусів і бактерій, які можуть призвести до венеричних хвороб, генетичних відхилень та інших патологій здоров’я, що можуть негативно вплинути на розвиток наших двосторонніх відносин. Підписання цього документа було обов’язковою частиною процедури укладення акту реєстрації шлюбу. З того часу і триває наше міжнародне партнерство: Польща–Україна.

З історії Польщі відомо, що найтриваліший союз розпався через понад 200 років (із литвинами). Якщо говорити про міжнародні подружжя, то, за статистикою, на розлучення найбільше наражаються пари на четвертому та п’ятому році після шлюбу. На думку психологів, через чотири роки настає культурний конфлікт (який спочатку був причиною взаємного зацікавлення) або небезпека набриднути одне одному чи потрапити в рутину. Та яка там рутина! Не в наші бурхливі часи! Міжнародним відносинам із близьким сусідом загрожує що завгодно, але не рутина.

У своїй історії ми, поляки, не мали конфліктів тільки з державами, які знаходяться далі, ніж за нашим прикордонним шлагбаумом. Із сусідом відносини завжди були бурхливі, а союзи, як відомо з історії, бували різні. Польсько-угорський союз (1440–1444 рр.) призвів до безкоролів’я. Союз зі Швецією (1592–1599 рр.) став, урешті, зародком пізніших конфліктів між двома державами. До цього часу польсько-литовська унія (1569 р.) була зразком для Європейського Союзу, але й ця остання неідеальна й саме зараз бореться з черговою кризою.

Наша польсько-українська унія теж непроста. Як кожний союз, вона вимагає компромісів (я нарізаю овочі на салати, але не чищу картоплі) та спільного ворога (мужик із сусідньої квартири, який свердлить стіну вже цілий місяць). Кожен із нас береже свою рідну мову, й обидві вони мають рівний статус. Лише в конфліктних ситуаціях або в період тимчасового охолодження відносин використовуються слова з-поза дипломатичного словника, тоді мова обирається без огляду на національну приналежність. Кухня та кулінарна спадщина підлягають дипломатичному протоколу. Я готую помідорову зупу, а мій чоловік вдає, що вона йому смакує. Він готує український борщ, я чемненько споживаю кілька ложок, тихцем уникаючи неідентифікованих шматків м’яса. Пельмені я їм тільки тоді, коли голод затьмарює міжнародні відмінності. Тоді я їм усе, що дає мені чоловік-українець, щоб не скласти капці після 10 годин роботи! Спортивні змагання дивимося разом тільки тоді, коли в них беруть участь наші країни. Коли Польща з Україною грали у футбол, ситуація була зрозумілою. Ми обоє сиділи у фан-секторі, але, звісно, з різних боків домашнього стадіону. Бувають і провокації. Час від часу ми одне одному підкидаємо петарди, але, як це буває в кожному подружжі, після вибуху надходить період розвантаження й перегляду стосунків, після чого відбувається перехід до наступного етапу. Інколи руйнуємо пам’ятники, а потім будуємо нові. І можемо безкарно не відзначати свят та уникати патетичного церемоніалу, не ділячись оплатком на Різдво.

Наш польсько-український союз має, однак, багато переваг і багато що спрощує. Заявляю, що я не змінила би його на жоден інший, незважаючи на валютний курс, європейські норми, підвищені викиди парникових газів, повстання Хмельницького та битву під Жовтими Водами чи перемогу Кличка над Адамеком технічним нокаутом у 2011 р. Разом ми прожили три роки на вулиці Степана Бандери і, якби було потрібно, оселилися б на вулиці Виклятих солдатів. Ну то й що! Лише б разом!

Ева МАНЬКОВСЬКА,

Українсько-польський союз імені Томаша Падури

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: 10 РОКІВ ІСТОРІЇ

РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ВІДЛИГА

РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ЧАС ПОМСТИ

РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: УЯВНИЙ БАНДЕРІВЕЦЬ

РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: НЕВИДИМІ КОРДОНИ

РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: КИМ ТИ Є? СТАРИМ ПОЛЯКОМ

РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ДИКТАНТ-ШОУ «ПО-ПОЛЬСЬКЄМУ»

РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: НА ГРАНИЦІ (ПРАВА)

РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ВОІСТИНУ БЕЗВІЗ!

РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ДВА МІСЯЦІ СВОБОДИ

РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ОРГАЗМ НА КОРДОНІ

РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ВЕРНУТИСЯ ЧИ НЕ ВЕРНУТИСЯ – ОСЬ ПИТАННЯ