«Я на кордоні завжди молюся. То найбільш намолене місце. Там треба капличку поставити», – каже одна з героїнь вистави «Кордон», створеної акторами театру «Гармидер».
Луцький театр «Гармидер», як і щороку у грудні, запросив глядачів на прем’єру. 9 грудня в Луцькому районному будинку культури актори показали документальну виставу «Кордон». Режисерка Руслана Порицька нагадала присутнім, що цьогоріч «Гармидер» відсвяткував своє 15-річчя. Протягом останніх 10 років партнером театру є Генеральне консульство РП у Луцьку, яке підтримало створення вистави про польсько-український кордон.
«Ми наважилися про це поговорити», – зазначила Руслана Порицька. Додала також, що ідея вистави визрівала вже давно, зокрема під час розмов про кордон з екс-консулом Генерального консульства РП у Луцьку Кшиштофом Савицьким.
За словами режисерки, спочатку з’явилася тільки тема документальної вистави «Кордон». «Що за цим буде, ми не знали», – підкреслила вона. Сценарій базується на реальних розмовах учасників проекту з людьми з обох боків українсько-польського кордону: про кордони між країнами, між людьми та всередині нас. «Щоб поспілкуватися з різними людьми, ми їздили в Польщу та прикордонні населені пункти у нас, на Волині. Я навмисне не називаю ці пункти, щоб не виникало ніяких здогадок щодо того, з якими людьми ми спілкувалися, адже вони пішли на відвертість», – розповіла Руслана Порицька.
Для того, щоб зібрати матеріал, актори опитали близько 30 осіб. «Це були години, які ми розшифровували, над якими ми і сміялися, і лили сльози, – сказала режисерка. – Це були інтерв’ю, проведені як з українцями, що живуть у Польщі, так і десь у дорозі, коли ми перетинали кордон. Це також годинні розмови за столом із нашими дуже гостинними людьми. Потім увесь цей матеріал ми помістили у вигаданий художній простір, але головна обставина, навколо якої розігруються події, теж є правдивою».
В основі сюжету – історії п’яти жінок, які, потрапивши в ситуацію очікування, обговорюють найпотаємніше та найболючіше. Вони порушують проблеми заробітчанства, контрабанди, перетину кордону та трактування на ньому подорожніх. Наскрізною темою цих розмов стали українсько-польські стосунки в минулому і на сучасному етапі.
Тексти героїв були подані без редагування й цензурування. Руслана Порицька підкреслила, що актори навмисне не представили жодних висновків. У сценарій увійшли ті фрагменти розповідей, які у відсотковому співвідношенні найчастіше траплялися в розмовах про кордон. «Це те, про що співрозмовники говорили з нами найбільше. Ми щиро переконані в тому, що лише ось такі відверті розмови на дуже складні для нас теми є шляхом до порозуміння», – зазначила режисерка.
Наталя ДЕНИСЮК
