Повернуті із забуття: Євлампій Григор’єв
Статті

Учителю із села Острів Дубенського повіту Євлампію-Роману Григор’єву в 1940 р. вдалося уникнути радянських таборів, хоча енкаведисти й арештували його як офіцера Війська Польського, який «активно боровся з революційним рухом робітничого класу і селянства».

 Євлампій-Роман Григор’єв народився 1912 р. у селі Косареве Дубенського повіту (нині Млинівський район Рівненської області), де кілька тижнів мешкала родина Григор’євих. Його батько, Венедикт Васильович Григор’єв (1891 р. н.), був уродженцем Перемилівки (нині Млинівський район), де й жив до 1914 р. 1914 р. він разом із дружиною і сином переїхав до Здолбунова. Там влаштувався в залізничне депо спочатку майстровим, а потім слюсарем. Мати Євлампія, Єпистимія Василівна (дата народження невідома), займалася вихованням єдиного сина. 1920 р. родина знову повернулася до Перемилівки.

У 1924–1931 рр. Євлампій Григор’єв навчався в гімназії в Дубні. Оскільки на подальше здобуття освіти коштів у Григор’євих не було, юнакові довелося повернутися до батьків. Упродовж 1931–1935 рр. Євлампій займався самоосвітою, проживаючи з батьками і перебуваючи на їхньому утриманні. 1935 р. він одружився з учителькою Софією Іванівною Колчевською (полькою за національністю) і переїхав у село Береги Дубенського повіту (нині Млинівський район). Два роки Євлампій Григор’єв перебував на утриманні дружини, оскільки не мав постійного місця роботи. 1937 р. Софія померла, а Євлампій був змушений повернутися до батьків у Перемилівку.

Hryhorjew1

Після смерті Софії Колчевської до школи в Берегах направили іншу вчительку – Віру Луківну Влочевську (1903 р. н.). Із 1938 р. Євлампій Григор’єв жив із нею в цивільному шлюбі. Згодом пара переїхала до Козина (нині село в Радивилівському районі Рівненської області). Віра Влочевська перебувала в офіційному шлюбі з Михайлом Влочевським – капітаном польської армії. Тривалий час парі вдавалося ошукувати мешканців Козина. Євлампій Григор’єв видавав себе за кавалериста Влочевського, капітана Війська Польського, і козинці не знали його справжнє прізвище. Маючи подвійне ім’я Євлампій-Роман, він представлявся Романом Влочевським. Аби його не викрили, коли бачив у місцевих коней, розповідав байки про те, що не один рік прослужив у кавалерії і за ходою може відрізнити хорошого коня від поганого.

Із приходом радянської влади Євлампію Григор’єву вдалося влаштуватися на посаду вчителя школи в Острові (нині Дубенський район Рівненської області). Особливих труднощів із працевлаштуванням на цей раз у нього не виникло: він був росіянином за національністю, походив із робітничої родини, його батько не служив у царській чи жодній іншій армії, як і він сам. Однак 1940 р. про його легенду про капітана Влочевського стало відомо органам НКВС. Крім того, він товаришував із місцевим священиком Барищуком, а також Іваном Шишком і Павлом Хмелем, яких у селі вважали українськими націоналістами. Останні нелегально перебралися на територію Генерал-губернаторства.

10 квітня 1940 р. Козинський райвідділ НКВС арештував Євлампія Григор’єва й доправив до в’язниці в Дубні. Його ув’язнили як офіцера Війська Польського, який «активно боровся з революційним рухом робітничого класу і селянства». У характеристиці, наданій головою Острівської сільської ради, зазначено: «Будучи связан с попом Барищуком довел детей школы до того состояния, что дети пошли в марте 1940 г. исповедоваться в церковь».

Hryhorjew2

Під час арешту у Євлампія Григор’єва вилучили документ на мотоцикл, яким він володів у передвоєнні роки, посвідчення водія та військовий квиток.

Точно невідомо, коли депортували Віру Влочевську, але в «Анкеті арештованого», яка зберігається в архівно-слідчій справі Євлампія Григор’єва, датованій 23 квітня 1940 р., зазначено, що його дружина виселена, а Володимир Захарчук, свідок у справі Григор’єва, стверджував, що під час виселення його родини бачив польський військовий мундир (ремінь, піджак, штани, офіцерський кашкет).

Жоден зі свідків, допитаних під час слідства Євлампія Григор’єва, не підтвердив фактів вчинення «злочинів», інкримінованих арештанту. Його авантюризм не став підставою для подальшого кримінального переслідування радянськими карально-репресивними органами. Постановою Рівненської обласної прокурату від 8 липня 1940 р. справу по звинуваченню Євлампія Венедиктовича Григор’єва припинено. Його подальша доля нам не відома.

Hryhorjew3

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЛЕРІАН СЛІВІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: НІНА ОССОВСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛІМПІЙ МАЗУР

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МИХАЙЛО ГЛЯСС

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕКСАНДР ЗГЛИНИЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДВАРД ХЛЄБІК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ СЦИВЯРСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ БОГДАНОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН СТАВЯЖ

 

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Болеслав Хиль
Статті
Черговий нарис у циклі про польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячено Болеславу Хилю з Клевані. У листопаді 1939 р. Військовий трибунал 5-ї армії Українського фронту засудив його до розстрілу за те, що він був поліціянтом і в часи Другої Речі Посполитої «займався арештами комуністів».
19 липня 2022
Антон Мацєєвський: продовження історії
Статті
17 липня 1944 р. у битві під Анконою в Італії загинув уродженець Рівного Антон Мацєєвський. Перед вступом до лав Армії Андерса він був в’язнем радянських таборів, до яких потрапив за приналежність до польського підпілля.
17 липня 2022
Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті
Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».
04 липня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022
Повернуті із забуття: Станіслав Пахольчик
Статті
«На протяжении длительного периода времени проводил борьбу против интересов рабочих и крестьян», – таким чином у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності від 19 грудня 1939 р. окреслено злочини Станіслава Пахольчика, якому присвячено наш черговий нарис.
28 січня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Рещинський
Статті
Юзефа Рещинського з колонії Довганець Костопільського повіту напередодні Другої світової війни мобілізували в поліцію. Через це після встановлення радянської влади його арештував НКВС, а згодом засудив до п’яти років таборів.
14 січня 2022