Перші школи в Копачівці, що в Рожищенському районі Волинської області, створили етнічні громади, які проживали в селі.
У 1908 р. у селі діяла таємна польська школа, відкрита місцевими мешканцями Юзефом Кулаком, Яном Бродницьким та Павелом Тунським. 12 дітей вчилися в ній писати й читати польською мовою. Із ними працювали вчителі Зигмунт Уманський, Мечислав Поляковський та Леонід Левщаковський. 24 листопада 1908 р. російська влада закрила цей таємний навчальний заклад.
У 1909 р. школу заснувала німецька громада села, хоча вчителя на момент її відкриття ще не було. На жаль, не маємо інформації про те, хто вчителював у цій школі. Приміщення для навчального закладу громада орендувала.
Перший загальносільський навчальний заклад у Копачівці з’явився в 1919 р. 45 місцевих мешканців підписали тоді клопотання до луцького повітового шкільного інспектора (цю посаду створила польська влада) про відкриття в селі школи.
Прохання мешканців Копачівки про організацію школи. 1919 р. Документ із Державного архіву Волинської області (ДАВО)
Для її потреб орендували будівлю колишньої поштової станції, яка була у власності Дорожнього управління. Першим директором копачівської школи був Францішек Срока. Навчальний заклад отримав назву Польська публічна школа імені Юзефа Пілсудського. У 1919–1920 н. р. тут навчалися 70 дітей із Копачівки, Бейнарівки, Башови, колоній Олександрово, Магазин та Стара Олександрівка.
У 1920 р. школа отримала нові статус та назву. До 1936 р. це була Двокласна публічна школа в Копачівці. Для потреб навчального закладу згодом орендували ще один будинок, який знаходився в сусідньому селі Бейнарівка. Директорами в 1920–1936 рр. були Генрик Гоголевський, Яніна Затановська, Вацлав Арбесбауер, Францішек Скварло та Юзефа Квасневська. У міжвоєнний період школярі вивчали польську мову, природу, рахунки (математику), гімнастику, історію, релігію, співи, географію, рисунки (малювання), роботи (трудове навчання).
Розклад на 1930–1931 н. р. ДАВО
У школі працювали двоє вчителів, а уроки релігії вів ксьондз із Рожища. Навчання відбувалося у дві зміни. У цей час діяли шкільна бібліотека, учнівський кооператив, шкільна каса ощадності. Учні співали в костельному хорі в Рожищі та виступали з виставами, які відвідувала, зокрема, сільська молодь.
На початку 1930-х виникла гостра потреба у будівництві спеціального шкільного приміщення. У 1930 р. Шкільний кураторій надав для цього земельну ділянку поруч із перехрестям доріг Рожище–Торчин та Луцьк–Ковель. Розглядалася також можливість використання ділянки поруч із дорогами на села Тростянка та Башова.
Один із будинків, який використовували для потреб школи у 1930-х рр.
2018 р. Фото автора
У 1934 р. громадська рада в Копачівці ухвалила постанову про будівництво шкільного приміщення на раніше наданій ділянці державної землі, яка теж впроваджувала шкільний податок серед мешканців села розміром 2 злотих із 1 га. Лише 10 грудня 1936 р. Гмінна рада в Рожищі дозволила будівництво школи ІІ ступеня. 15 травня 1937 р. дозвіл на будівництво дав волинський воєвода Генрик Юзевський. А 23 травня 1938 р. Товариство підтримки будівництва публічних загальноосвітніх шкіл надіслало 2 тис. злотих як безвідсоткову позику для нової школи в Копачівці.
30 червня 1936 р. навчальний заклад у Копачівці перетворили на Трикласну публічну школу. Тоді ж збільшилася кількість учнів та прийшов ще один учитель – Тадеуш Козьол, який одразу ж став директором. У листопаді 1937 р. знову змінилася назва – тепер це була Публічна загальноосвітня школа ІІ ступеня. Тут почали діяти осередки польських патріотичних організацій – Ліги морської і колоніальної, Ліги повітряної та протигазової оборони та Спілки польського харцерства, а також відділ Товариства підтримки будівництва публічних загальноосвітніх шкіл. Під час вистав учні збирали кошти на нову школу. Добудували її в 1939 р.
Шкільне свідоцтво Ірини Шейни. Фото автору надав Гжегож Чуж
Титульна сторінка шкільного журналу за 1938–1939 н. р. ДАВО
Із приходом радянської влади на Волинь у вересні 1939 р. у школах запровадили навчання українською мовою та змінили вчительський склад. У жовтні 1939 р. директором школи став Дмитро Казван – член ОУН, згодом один із найпомітніших діячів УПА на Рівненщині. Тадеуша Козьола та Юзефу Квасневську НКВС арештував за антирадянську діяльність. Згодом затримали також Дмитра Казвана, а директорську посаду зайняв Петро Клюгер.
Із початком німецької окупації у 1941 р. школа стала чотирирічною (початковою). Заклад очолив чех Адольф Томаш. У цей час тут навчалися 172 учні. У серпні 1943 р. на директорську посаду повернулася Юзефа Квасневська.
Після встановлення радянської влади в 1944 р. навчальний заклад отримав назву Неповносередня школа села Копачівка. У вересні 1944 р. Юзефу Квасневську арештували вдруге, директоркою замість неї стала Яніна Гіжицька. Після неї школу в радянські часи очолювали Людмила Вонсович, Ганна Санжаровська, Євген Семенюк, Павло Рудевич та Іван Космін.
У цей період в освіті впроваджували радянські стандарти. Серед найважливіших питань були подолання неграмотності серед дорослого населення та залучення усіх дітей шкільного віку до навчання у школі. З’явилися нові предмети: історія СРСР, Конституція СРСР, українська та російська мови та літератури. Чимала увага приділялася воєнно-фізичному вихованню.
У 1945 р. польських мешканців села разом з учителями в рамках обміну населенням між урядами УРСР та Польщею переселили у Вармінсько-Мазурське воєводство до селища Зельонка-Пасленцка. До Копачівки прибули вчителі з Холмщини та східних областей УРСР. У школі почали діяти піонерська та комсомольська організації, літературний, співочий, драматичний та інші гуртки, учнів залучали до роботи в місцевому колгоспі.
Будівля школи у 1950-х рр. Фото з архіву школи в Копачівці
У серпні 1959 р. школа стала восьмирічною. У 1961 р. організували предметні методичні об’єднання. Восени 1964 р. добудували другий поверх та чотири класні кімнати, дообладнали географічний та спортивний майданчики. У 1965–1966 н. р. в окремому приміщенні відкрили їдальню.
У 1983 р. в приміщенні нового будинку культури відкрили шкільний спортзал. У 1989 р. до старого приміщення школи добудували нову частину разом із підвальними кімнатами, в яких розмістили тир та гардероб. У цьому ж році навчальний заклад отримав назву Копачівська середня школа.
Разом зі здобуттям Україною незалежності змінилася й система освіти в державі. А школа в Копачівці знову змінила назву – тоді вона стала загальноосвітньою школою І–ІІІ ступенів. Сьогодні тут навчається близько 250 учнів та викладає 25 вчителів. У 2016 р. у навчальному закладі виник Музей історії села та побуту.
У наступних публікаціях ми розповімо Читачам «Волинського монітора» про долі деяких учителів із Копачівки.
Сергій ЯНІШЕВСЬКИЙ,
Копачівка
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ШКОЛА УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ВОЛИНІ
ГУТЯНСЬКІ ОПОВІДІ: ШКІЛЬНИЙ БАЛ У ВИРЦІ
