У 1941 р. НКВС засудив Яна Качмарека, який працював учителем у Дубровиці та Колках на Рівненщині, до п’яти років виправно-трудових таборів.
Ян Качмарек народився 1912 р. у Борбеку, адміністративному районі міста Ессен у Вестфалії. 1919 р. його родина переїхала з Німеччини до Польщі й оселилася в селі Буковниця Познанського воєводства, де мешкала до 1926 р. Потім Качмареки переселилися до Остшешова. Батько Яна Станіслав Степанович був листоношею. Матір Ядвіга Томашівна, домогосподарка, виховувала чотирьох дітей: Яна, Антоніну (1914 р. н.), Юзефа (1924 р. н.) та Софію (1926 р. н.). Останні двоє напередодні Другої світової війни мешкали разом із батьками в Остшешові на вулиці Передмістя, 18.
1919 р. Ян Качмарек розпочав навчання в загальноосвітній школі, яку закінчив у 1926 р. Того ж року хлопець вступив у вчительську гімназію, навчання у якій завершив 1931 р. 1932 р. молодий педагог отримав свою першу роботу. Він влаштувався учителем у початкову школу в місті Радомськ. Перервати професійну діяльність довелося 1933 р., коли його призвали на строкову службу до Війська Польського. Новопризваний вояк відразу отримав направлення у школу підхорунжих, яка функціонувала при 27-му піхотному полку в Ченстохові. Через дев’ять місяців навчання Яну Качмареку присвоїли звання підхорунжого. У 27-му піхотному полку від служив до 1934 р., після чого його демобілізували у званні плютунового. 1937 р. Ян успішно пройшов військову атестацію на отримання чергового звання і став підпоручиком.
Два роки після військової служби Ян Качмарек був безробітним. А 1936 р. отримав посаду вчителя в Дубровиці на Рівненщині. Тут Ян вступив до Стрілецького союзу. Як учителя історії та географії його залучали до викладання цих дисциплін для членів союзу. 1938 р. він вступив до лав добровільної пожежної дружини.
У Дубровиці Ян Качмарек мешкав із дружиною Вандою Климентіївною (1912 р. н.). 1939 р. у подружжя народилася донька Яніна-Тереза.
28 липня 1939 р. Яна викликали на військові навчання до Сарн, звідки 14 серпня офіційно призвали на військову службу. З 1 вересня того ж року він перебував на фронті. Вже 2 вересня його військова частина прийняла перший бій біля села Сьвентохово і була розбита. 10 вересня Ян потрапив до німецького полону. До 3 жовтня бранці перебували в місті Пясечно, звідки їх перекинули у Східну Пруссію.
Пізніше, під час одного з допитів у радянській в’язниці, Ян Качмарек сказав, що з полону його відпустили 25 листопада 1939 р. Спочатку він прибув до Варшави, а вже звідти 30 листопада вирушив до батьків до Остшешова. Аби повернутися до дружини, Ян був змушений отримати перепустку, яка б засвідчила, що та дійсно проживає на території СРСР. При перетині німецько-радянського кордону радянські прикордонники арештували Яна до з’ясування обставин. Проте через кілька днів, 18 грудня, його відпустили. Через день Качмарек був уже вдома.
У січні 1940 р. він влаштувався на посаду вчителя першого класу в селі Колки, де згодом почав викладати фізику для учнів 7 класу. В лютому його перевели до школи в Дубровиці, де він викладав фізику і співи.
До в’язниці Ян Качмарек потрапив 10 квітня 1940 р. Саме тоді розпочалися масові арешти польських учителів. Їхні послуги більше не були потрібні радянській владі.
Із протоколу допиту від 17 квітня 1940 р. дізнаємося, чим саме дубровицький учитель провинився перед радянською владою: «Вопрос: Вы обвиняетесь в том, что будучи офицером запаса б[ывшей] польской армии всемерно укрепляли б[ывший] польский буржуазно-помещецкий строй. Ответ: Да, виновным себя признаю…»
Слідчих НКВС цікавило питання наявності особистої зброї в резервістів. Ян розповів, що вогнепальну зброю резервістам не видавали, але й не було заборони на володіння нею. Перший свій револьвер «Браунінг» він придбав після того, як його призвали на німецько-польську війну. Але цю зброю Ян втратив, коли потрапив до німецького полону.
Як офіцер резерву в міжвоєнний період на державні свята Ян Качмарек одягав військову форму і брав участь в урочистостях. Цей факт також не лишився поза увагою слідчих. Знайшлися свідки, які буцімто чули, що на святкуваннях Ян виступав із промовами про необхідність розширення території Польщі за рахунок земель СРСР.
Традиційними у справі Яна були звинувачення, на які ми часто натрапляли у справах інших польських учителів. Його звинуватили в тому, що він бив дітей за те, що вони українці за національністю й розмовляли українською мовою. Проте в’язень категорично заперечував це.
На додаток до інших злодіянь, його звинуватили в тому, що з 1936 р. і до приходу Червоної армії він «…состоял в контрреволюционной националистической организации «Союз стрельцов». Свою приналежність до цієї організації Ян визнав.
5 листопада 1940 р. слідча справа Яна Качмарека потрапила до Києва на розгляд слідчого слідчастини управління державної безпеки НКВС УРСР, молодшого лейтенанта Пунька. Він постановив почати попереднє слідство. 10 квітня 1940 р. в’язня перевезли до столиці УРСР. У Києві на допитах почалося все з початку – від перевірки біографії до звинувачень у «злочинній антирадянській діяльності».
Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 12 травня 1941 р. Яна Качмарека як соціально-небезпечного елемента засуджено до п’яти років виправно-трудових таборів. Свій термін він відбував у «Сєввостлазі». Подальша доля родини Качмареків нам не відома.
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОНІЙ ВЕБЕР
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ЦЕЦЬКЕВИЧ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН ГЖИБЕК
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОКАДІЯ КОХМАНСЬКА
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БОЛЕСЛАВ ГОРБАТОВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ БРОДЕЦЬКИЙ
