У цьому році ми залишалися вдома, навчилися носити маски, призвичаїлися до життя в новій реальності, часто віртуальній, адже багато хто тепер навчається в мережі, там працює і спілкується з рідними.

На жаль, ще не настав час знімати маски (добре, будьмо відверті, багато хто мав би таки за стільки місяців нарешті навчитися їх надягати), але цей складний 2020 р. добігає кінця. У зв’язку із цим хочемо нагадати собі й Вам, про що ми писали, що було для нас важливе і кому ми повинні подякувати.

У багатьох публікаціях, які ми розмістили в газеті та на сайті, наші автори розмірковували про життя в період карантину, а Януш Горошкевич навіть представив історію епідемій, які спустошували Волинь, зокрема пандемії іспанки, яка лютувала 100 років тому.

Віковий хрест у Бореку

Сумним символом цього року були богослужіння в пустих храмах. Щоправда парафії завдяки цьому пішли вперед, удосконалюючи технічні можливості, створюючи свої канали на YouTube і щораз частіше організовуючи онлайн-трансляції. Про це писав, зокрема, наш журналіст Анатолій Оліх. Час карантину наш автор використав також для того, щоб представити Вам непросту й цікаву історію волинських ікон.

Плакат на стіні кафедрального собору Сваятих Апостолів Петра і Павла в Луцьку

Ось стільки парафіян було на урочистості Святого Йосифа у кафедральному соборі (19 березня 2020 р.)

У 2020 р. ми попрощалися з Мирославом Ровіцьким, засновником і головним редактором видання «Kurier Galicyjski» – найбільшої польської газети в Україні. Відійшов у вічність Вальдемар Пясецький – відомий волинський краєзнавець, автор численних публікацій з історії Луцька, які вийшли друком, зокрема, й на сторінках «Волинського монітора», багаторічний член Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської.

Цей рік для багатьох із нас став своєрідним іспитом, але ми з Вами його склали. Коли Центр діалогу «Костюхнівка» попросив про допомогу, Ви долучилися до акції, протягаючи руку допомоги. Коли через закриті кордони й пандемічні обмеження польські волонтери не могли приїхати на кладовища, які вони щороку прибирали, на них вирушили члени місцевих польських організацій. Через інтенсивні дощі деякі цвинтарі вони впорядковували навіть кілька разів протягом року, а в період листопадових свят запалювали на могилах лампадки, зібрані волонтерами з Любліна та привезені в Україну завдяки Генеральному консульству РП у Луцьку. Про все ми писали в нашій газеті.

Члени Товариства польської культури імені Владислава Реймонта в Рівному впорядоковують поховання поляків на місцевому кладовищі

Акція зі збирання лампадок люблінськими волонтерами. 2019 р.

У цьому році наша редакція долучилася щонайменше до однієї доброї справи – разом із нашими Читачами ми допомогли історикові Адріану Полю знайти родичів Прокопа Тарасюка з Поворська, солдата Польських збройних сил на Заході. Завдяки цьому незабаром на нагробку щонайменше однієї безіменної могили може з’явитися ім’я похованого в ній солдата, а родичі дізнаються, де він спочиває.

Прокіп Тарасюк

У цьому році поляки вшановували 80-ту річницю депортацій у Сибір. У статті «За ними приїхали вночі» Януш Горошкевич розповів про вивезення кількох родин: Хоронжих із Гути Степанської, Лясковських із Дворця біля Степані та Садовських із Ромейок. Їхні історії дозволяють нам зрозуміти масштаби трагедії, яку пережили депортовані в Сибір люди.

Тему заслання в Сибір порушив також Кшиштоф Садурський у тексті «Листи із Сибіру: історія Вацлави Цалової зі Здолбунова». Завдяки йому вкотре на шпальти «Волинського монітора» повернулася Вацлавa Цалова, вчителька зі Здолбунова, депортована до Казахстану з маленькою донечкою. У центрі цієї історії – листи, які вчителька писала своїй учениці Казимирі Пшибиш, тітці Кшиштофа Садурського. 

Уперше ім’я Вацлави Цалової з’явилося на шпальтах «Волинського монітора» завдяки Тетяні Самсонюк, яка вже багато років займається темою радянських репресій у 1939–1941 рр. щодо представників різних національностей, зокрема поляків. У цьому році вона публікувала на сторінках газети біографічні нариси про вчителів, які працювали на Волині.

Лист Вацлави Цалової

Про педагогів писав і Сергій Янішевський. У цьому році ми опублікували цикл його статей про шкільництво в Копачівці (нині Рожищенський район Волинської області), в яких він розповів нашим Читачам про долі кількох учителів із цього села.

Історію Катинського злочину, 80-та річниця якого минула цього року, представив Януш Горошкевич. Він описав її так, як про неї згадували гутяни, подаючи прізвища офіцерів з навколишніх сіл – жертв Катині. Ми опублікували розгорнутий матеріал Малгожати Зємської про Стрілецький союз на Волині, багато членів якого були розстріляні в Катині, зокрема й дід авторки – Ян Марцінковський, комендант підрозділу Стрілецького союзу «Луцьк–Замок».

Ян Марцінковський на чолі свого підрозділу

Із нагоди сторіччя від дня народження Папи Йоана Павла II Анатолій Оліх розповів нам про те, «Як Луцьк зустрічав Папу». Щоправда Його Святість ніколи не приїжджав до обласного центру Волині, але саме в Луцьку тривала підготовка його візиту у Львові й Києві у 2001 р., а співголовою оргкомітету був єпископ Маркіян Трофим’як, луцький ординарій.

26 червня 2001 р. Луцький хор у Львові. У центрі – солістка Віденської опери Беата Рашкевич і керівниця кафедрального хору Валентина Гаврилюк

Із нагоди ювілеїв ми писали про поета з Кременця й діяча польського підпілля на Волині Зигмунта Румеля, луцького пароха й Апостола Казахстану, отця Владислава Буковинського та отця Серафима Кашубу. Про останнього ми розповіли нашим Читачам, спираючись на спогади вірян із Костополя. Із ними розмовляла Таїсія Петрина, яка пройшла стежками Кашуби в цьому місті.

Тут отець Серафим Кашуба вискакував на ходу з потяга, щоб добиратися до Костополя непоміченим

У 2020 р. фонд «Свобода і демократія» представив склад нового правління, його головою стала Лілія Любоневич. Роберт Чижевський, попередній очільник цієї організації, обійняв посаду директора Польського інституту в Києві. Змінився також Генеральний консул РП у Луцьку – Вєслава Мазура на цій посаді замінив Славомір Місяк.

Генеральний консул РП у Луцьку Славомір Місяк

Незмінно з нами були наші автори з різних польських організацій, насамперед учителі, скеровані в Україну Центром розвитку польської освіти за кордоном, які не тільки навчають дітей у польських товариствах, але й висвітлюють на сторінках «Волинського монітора» діяльність цих осередків: із Рівного до нас пише Ельжбєта Пьотровьска, з Тернополя – Маріанна Серока, зі Здолбунова – Марія Мусял, із Кременця – Божена Пайонк і Тереза Шефлер, із Ковеля – Вєслав Пісарський. Найтісніше з нашою редакцією співпрацюють учителі, скеровані до Луцька, – Пьотр Ковалік (який постійно дбає про чистоту нашої польської мови) і Габріеля Возняк-Ковалік (Ви напевно читали її чудові історії, написані з використанням польських фразеологізмів, і тексти з рубрики «ABC польської культури», яку вона веде разом із Вєславом Пісарським).

Одна з ілюстрацій до статтей Габріелі Возняк-Ковалік

Складно перерахувати тут усі теми, які порушували наші автори, за що ми сердечно їм дякуємо. Якщо хтось із Вас під час наступних локдаунів матиме час на прочитання «Волинського монітора», нагадуємо, що всі номери газети доступні на нашому сайті в розділі «Архів PDF».

Бажаємо Вам радісних Різдвяних свят, багато здоров’я, терпіння у 2021 р. та швидкого повернення до звичного життя!

ВМ