Музей Лесі Українки Волинського національного університету, який діє в Луцьку понад 35 років, не тільки організовує екскурсії, присвячені життю та творчості відомої письменниці, членів усієї родини Косачів загалом, а й щоденно працює над науковими розвідками та новими експозиціями.
Музей університету діє з вересня 1985 р. Основою першої виставки стали ранні вірші Лариси Косач, написані на Волині та опубліковані в журналі «Зоря», її прижиттєві збірки «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», колекція поштових листівок кінця ХІХ – початку ХХ ст. із краєвидами міст, де жила та працювала письменниця, збірник «Українські узори» матері авторки Олени Пчілки та фольклористичні матеріали з архіву чоловіка Лесі Українки Климента Квітки.
У 1988 р. установа отримала від далеких родичів Косачів перші речі родини: план земельних маєтків мглинської лінії Косачів 1917 р., шафу для посуду, письмовий стіл, крісло, малюнки Юрія Косача, племінника Лесі Українки.
Водночас науковці тодішнього Луцького державного педагогічного інституту проводили пошукову роботу, спілкувалися з нащадками роду Косачів, дослідниками біографії Лесі Українки. В результаті їхньої праці фонд музею поповнився розвідками, статтями, монографіями, присвяченими письменниці. Зараз науково-допоміжний фонд установи містить більше сотні видань.
Як розповіла керівниця музею Тетяна Данилюк-Терещук, унікальність установи полягає в тому, що вона створена у структурі навчального закладу. «Очевидно, треба говорити про те, що тільки потужний статусний заклад може утримувати музей. Ми пояснюємо ідею існування музею в університеті імені Лесі Українки примноженням знань про письменницю. Наш музей вирізняється своїми експонатами. Не можна сказати, що щороку в нас з’являється щось унікальне, адже тоді ми були б найщасливішими колекціонерами. Наша гордість – автографи та світлини Лесі Українки», – сказала вона.
Автографи поетеси містяться, зокрема, на поштових картках, надісланих нею з Єгипту рідним у 1911–1913 рр. Скарб музею, за словами його очільниці, – дві фотокартки, які належали Лесі Українки та, згідно зі спогадами молодшої сестри письменниці Ізидори Косач-Борисової, стояли на її письмовому столі. На одній зі світлин – Леся Українка та Ольга Кобилянська. Фото зроблене в Чернівцях 1901 р. Другий знімок датований травнем 1913 р. Це одне з останніх фото письменниці, зроблене в Києві.
Окрім того, у фондах музею зберігаються фотокартки сестер поетеси Ізидори Косач-Борисової, Оксани Косач-Шимановської та Юрія Косача, раритетні прижиттєві видання або першодруки творів Лесі Українки, Олени Пчілки, Климента Квітки, листівки близького оточення письменниці, періодика, вишивка Ізидори Косач-Борисової, камінчик із будинку Михайла Драгоманова у Владаї, де жила Леся Українка, тощо.
Щороку музей університету готує до дня народження Лесі Українки велику виставку. Цього ж року нагода особлива – 150 років із дня народження письменниці. 22 лютого тут представили експонати, надані Інститутом літератури імені Тараса Шевченка Національної академії наук України. Серед них – унікальні автографи Лесі Українки.
«Звісно, виставка – не єдиний наш проєкт. Маємо й інші задуми, які реалізовуватимемо впродовж року», – зазначила Тетяна Данилюк-Терещук. Із нагоди ювілею в університеті заплановано низку конференцій, презентацій, мандрівки локаціями, пов’язаними із сім’єю Косачів у Луцьку, та інше.
Керівниця музею наголосила, що Леся Українка – це для людини та про людину: «В монолозі своєї найзнаковішої героїні (Мавки з «Лісової пісні», – ВМ) вона говорила: «Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!» А один із найвідоміших українських літературознавців ХХ ст., дослідник життя та творчості письменниці Микола Зеров підкреслював, що Леся Українка ще шукає свого читача, який би знав стільки, скільки знала вона, і який би бачив стільки, скільки бачила вона».
Музей Лесі Українки Волинського національного університету працює в будні з 10.00 до 16.00 за адресою: Луцьк, вул. Потапова, 9. Тематичні екскурсії, які стосуються безпосередньо Лесі Українки, родини Косачів або сучасників письменниці, працівники установи проводять за попереднім замовленням. Зголошуватися на відвідування музею можна на сторінці установи у Facebook чи за телефоном: (0332) 24 83 02.
Текст і фото: Ольга ШЕРШЕНЬ