Термін «комікс» у багатьох осіб викликає однозначну і, можна сказати, наперед визначену реакцію. Легка і часто-густо глузливо-знущальна посмішка належить до категорії поблажливого і навіть зверхнього трактування всіх недозрілих індивідуумів, які присвячують свій час цьому роду літератури.
Деякі реакції виходять за норми культурного висловлення своєї думки на тему чужих зацікавлень, адже чимось таким тривіальним і банальним займатися можуть лише діти і то до певного віку. Пізніше це вже просто недоречно, бо людина виростає з чогось такого, як пустушка, брязкальце і коник на колесах.
Мушу зізнатися, що в часи, на щастя, вже далекі і я належала до групи невігласів, які вважали історійки в малюнках, часто із текстом у хмаринках, чимось недостойним моєї вишуканої уваги. Із байдужістю і навіть деяким презирством, як і багато інших людей, я ставилася до цієї форми мистецтва.
Власне кажучи, комікс не з’явився в моїй обмеженій свідомості в категорії мистецтва; насправді, він не був присутній для мене в жодній категорії. Для порядку варто згадати, беручи до уваги приклади як зі світу, так і з польського подвір’я, що в 1992 р. комікс «Маус. Сповідь уцілілого» Арта Шпігельмана (наполегливо рекомендую) отримав Пулітцерівську премію, а у 2013 р. Мацея Сеньчика за «Пригоди на безлюдному острові» номінували на польську престижну літературну премію «Nike».
Тож, аби й далі прямувати цією стежкою і хоч трохи заповнити прогалини у знанні предмету, хочу нагадати про виняткову у всіх розуміннях цього слова постать – легендарного автора багатьох мальованих історій, зокрема культової серії «Титус, Ромек і А’Томек», який помер 21 січня 2021 р. Йдеться про Генрика-Єжи Хмелевського, якого фани ніжно називали Папцьо Хмель.
Перша книга із відомої серії «Титус, Роме і А’Томек». Джерело: www.facebook.com/Tytus-Romek-i-Atomek-558750377499968
Народився він у Варшаві в 1923 р. Під час Другої світової війни, як багато його ровесників, належав до Армії Крайової. Мав псевдо «Юпітер», брав участь у Варшавському повстанні.
У 2009 р. Папцьо Хмель у Музеї Варшавського повстання намалював мурал із Титусом, Ромеком і А’Томеком – найбільш упізнаваними героями серії робіт митця, які стали фактично іконами.
Під час церемонії відкриття муралу Хмелевський сказав журналістам: «Цей мурал – це для мене особиста помста німцям. Я міг радіти, що Титус топче гітлерівський прапор, тим більше, що, на жаль, я належу до покоління, перед очима якого постійно постає окупація. Вже 50 років, тобто з моменту створення Титуса, мене переслідувала ця тема. (…) Але як показати Титуса з його мавпячими жартами на фоні трагічних подій мучеництва, непевності життя в кожну секунду, загибелі друзів, сліз матерів, руїн будинків, німців-убивць? Те, що я намалював, не можна, звісно, використовувати як історичний документ, але ця фантазія опирається на реальні події повстання».
Після війни Хмелевський служив у Війську Польському артилеристом. Трохи пізніше почав працювати у «Світі молодих» (часопис для молоді, який виходив у Варшаві в 1949–1993 рр., – ред.). Перший комікс намалював у 1947 р. Через кілька років придумав трійко друзів: малого товстуватого А’Томека, худого й імпульсивного Ромека та шимпанзе Титуса. Популярність пригод веселої трійки перевершила найсміливіші мрії митця. У випусках часто з’являвся сам автор під псевдонімом Папцьо Хмель. Із часом цей псевдонім, як і характерні вуса, став розпізнавальним знаком художника.
На основі серії коміксів зняли повнометражний мультиплікаційний фільм «Титус, Ромек і А’Томек серед викрадачів мрій».
Папцьо Хмель любив дітей. Це завдяки його роботам розвивалася уява молоді того покоління. Він любив жарти, а на вплутуванні інших у дивні історії знався, як мало хто. Попри те, що роки минали, його душа залишалася молодою.
Святкування 90-річного ювілею Папця Хмеля в Ополі. Джерело: tytusromekiatomek.pl
Знайомі говорили, що він часто повторював, що найважливіше – це добрий настрій, емпатія і те, аби своїми вчинками, а також власною життєвою позицією робити життя кращим. Він був людиною, яка відгукувалася на кожне скероване до нього прохання. Вважав, що як митець має служити людям.
Генрик-Єжи Хмелевський видав теж автобіографічну книгу в трьох томах: «Я народився в Барбакані», «Тарабані в Барбакані» та «Житіє змавпілої людини».
В одному з них можемо прочитати: «Нарешті, любий теперішній Читачу, і ти, Читачу-пенсіонере, ви можете прочитати про всі неподобства з життя Папця Хмеля з 1947 до 2016 р. Ви дізнаєтеся, звідки Папцьо черпав ідеї для того нещасного 31 випуску коміксів, шести історичних альбомів і підручника для неосвічених «Буквабукваря». Дізнаєтеся, якого бабла і статків, окрім слави, досягнув цей вусосивуватий митець. Дізнаєтеся, скільки ми пережили з Папцем прем’єр-міністрів, партійних секретарів, депутатів і світоглядних перебудов. Також я відкрию Вам у цьому томі таємниці моїх і мого веселого стариганя любовних пригод».
Генрик Єжи Хмелевський. 2007 р. Автор: Dawid Skoblewski. CC BY 2.5
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВІТОЛЬД ПРУШКОВСЬКИЙ – ЗАПІЗНІЛИЙ РОМАНТИК ПОЛЬСЬКОГО МАЛЯРСТВА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: СВЯТКОВІ КАРТИНИ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ТРИЧІ НОАКОВСЬКИЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЄЖИ НОВОСЕЛЬСЬКИЙ – ОДУХОТВОРЕНИЙ ХУДОЖНИК
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЯН СТАНІСЛАВСЬКИЙ – МАЙСТЕР ПЕЙЗАЖУ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: НИКИФОР – КАРТОННИЙ ХУДОЖНИК