Повернуті із забуття: Людвиг Камінський
Статті

У часи Другої Речі Посполитої Людвиг Камінський працював учителем у Кам’янці та Яблонці в Костопільському повіті, а після встановлення радянської влади – в Гуті Степанській.

Народився Людвиг Камінський 1910 р. у селі Пюркув (нині Опатівський повіт Свєнтокшиського воєводства). Батько Людвига, Ян Янович Камінський, усе життя займався хліборобством, мав п’ять гектарів землі, коней, три корови. Відомо, що на момент німецької окупації території Польщі Ян Камінський мешкав у Пюркові, йому було 73 роки. Матір Людвига Анна на той час хворіла, їй було 60 років. У родині Камінських, окрім Людвига, було ще шестеро дітей: Юзеф (1906 р. н.), Вєслав (1916 р. н.), Станіслава (1900 р. н., у шлюбі Читарська), Леокадія (1912 р. н.) та Ірина (1922 р. н.).

1917 р. Людвиг розпочав навчання в школі. Після її закінчення він вступив до учительської семінарії, де навчався до 1932 р. Наступного року юнака призвали на строкову службу, під час якої він закінчив однорічну школу підхорунжих. 1933 р. його демобілізували й зарахували до офіцерів резерву. 1936 р. Людвиг пройшов військову перепідготовку і йому було присвоєно звання підпоручика резерву.

Того ж 1933 р. Камінський розпочав свою педагогічну діяльність у школі села Кам’янка в Костопільському повіті, де жив на квартирі у Броніслави Колодинської. Нам не вдалося з’ясувати, про яку саме Кам’янку йдеться. У документах слідства подано, що це була Кам’янка в Деражненській гміні, але ми не знайшли інформації про таке село в цій гміні. Натомість на території Костопільського повіту були Стара Кам’янка і Нова Кам’янка у Степанській гміні, Кам’янка в Березнівській гміні та Кам’янка в Людвіпільській гміні.

Із кримінальної справи довідуємося, що 1934 р. Людвига Камінського перевели до Березнівської гміни (назва села не згадана), а з 1938 р. він учителював у Яблонці Степанської гміни.

Kaminski 01

1939 р. Камінський перебував на навчанні у Варшаві. Проте з’ясувати, чи навчання були військовими чи пов’язаними з професійною діяльністю, за документами, наявними у справі, нам не вдалося. 15 червня 1939 р., після завершення навчання, він поїхав із Варшави до рідних у Пюркув. На територію Волинського воєводства до Кам’янки повернувся в середині вересня. Оселився, як і раніше, на квартирі у Броніслави Колодинської.

Оскільки в Кам’янці не було вакантної посади вчителя, з 1 жовтня 1939 р. Людвиг влаштувався учителем у неповну середню школу в Гуті Степанській. Завдяки історикові Гжегожу Наумовичу ми з’ясували, що Едвард Квятковський, який походив із Гути, пише у своїх спогадах про вчителя Камінського, не подаючи його імені, який працював у часи німецької окупації. Припускаємо, що йдеться про героя нашого тексту.

Як і більшість учителів, Людвига Камінського арештували 9 квітня 1940 р. Після арешту його доправили до рівненської в’язниці НКВС. Так склалося, що він опинився в одній камері з постерунковим Юзефом Ванатом. В’язні пригадали, що бачилися в 1938 р., коли Людвиг, працюючи вчителем у Яблонці, зайшов до місцевого постерунку. Його цікавила література, наявна в постерунковій бібліотеці. Юзеф дав одну з книжок учителю, оскільки це не заборонялося інструкціями роботи поліції. Цей факт став відомий слідчому Шоху. Він був упевнений, що поліціянт запропонував Людвигу співпрацю. Між в’язнями 22 липня 1940 р. була проведена очна ставка, на якій припущення слідчого не підтвердилося.

Kaminski 02

Не знайшлося жодного доказу провини Людвига Камінського і під час допитів свідків: голови сільської ради Гути Степанської Івана Швайка та вчителя місцевої школи Юзефа Олеарчика.

«Учитель Камінський Людвик Іванович прибув до неповної середньої школи в Гуті Степанській в місяці жовтневі 1939 р. Він в школі дуже добре работав по нових радянських програмах і виховував дітей в дусі комунізму. Брав участь в організованню і проведенню революційних радянських свят і мітінгов. Вивчав Конституцію СССР і УССР в кружках граждан Гута Степанська. В школі проводив співочи гурток де вивчав дітей радянських пісень. В роботі по школі у вчителя Камінського Людвика Івановича жадної контрреволюційної роботи я не замітив», – написав у характеристиці директор школи В. Курковський 28 липня 1940 р. (документ цитуємо згідно з оригіналом, – ред.).

Kaminski 03

Kaminski 04

За результатами слідства слідчий УНКВС у Рівненській області Шох постановив припинити провадження щодо Людвига Камінського. 6 серпня 1940 р. була підписана постанова щодо звільнення його з-під варти.

10 серпня 1940 р. Людвиг Камінський вийшов із рівненської в’язниці НКВС. Його подальша доля нам не відома.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АБРАМ ШТИЛЕРМАН

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ КАІК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН-ЕДМУНД КІНАШ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: РОМАН БАКІНОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН НОВАК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БОЛЕСЛАВ КУЧИНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН КАЧМАРЕК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОНІЙ ВЕБЕР

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Болеслав Хиль
Статті
Черговий нарис у циклі про польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячено Болеславу Хилю з Клевані. У листопаді 1939 р. Військовий трибунал 5-ї армії Українського фронту засудив його до розстрілу за те, що він був поліціянтом і в часи Другої Речі Посполитої «займався арештами комуністів».
19 липня 2022
Антон Мацєєвський: продовження історії
Статті
17 липня 1944 р. у битві під Анконою в Італії загинув уродженець Рівного Антон Мацєєвський. Перед вступом до лав Армії Андерса він був в’язнем радянських таборів, до яких потрапив за приналежність до польського підпілля.
17 липня 2022
Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті
Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».
04 липня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022
Повернуті із забуття: Станіслав Пахольчик
Статті
«На протяжении длительного периода времени проводил борьбу против интересов рабочих и крестьян», – таким чином у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності від 19 грудня 1939 р. окреслено злочини Станіслава Пахольчика, якому присвячено наш черговий нарис.
28 січня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Рещинський
Статті
Юзефа Рещинського з колонії Довганець Костопільського повіту напередодні Другої світової війни мобілізували в поліцію. Через це після встановлення радянської влади його арештував НКВС, а згодом засудив до п’яти років таборів.
14 січня 2022