У часи Другої Речі Посполитої Людвиг Камінський працював учителем у Кам’янці та Яблонці в Костопільському повіті, а після встановлення радянської влади – в Гуті Степанській.
Народився Людвиг Камінський 1910 р. у селі Пюркув (нині Опатівський повіт Свєнтокшиського воєводства). Батько Людвига, Ян Янович Камінський, усе життя займався хліборобством, мав п’ять гектарів землі, коней, три корови. Відомо, що на момент німецької окупації території Польщі Ян Камінський мешкав у Пюркові, йому було 73 роки. Матір Людвига Анна на той час хворіла, їй було 60 років. У родині Камінських, окрім Людвига, було ще шестеро дітей: Юзеф (1906 р. н.), Вєслав (1916 р. н.), Станіслава (1900 р. н., у шлюбі Читарська), Леокадія (1912 р. н.) та Ірина (1922 р. н.).
1917 р. Людвиг розпочав навчання в школі. Після її закінчення він вступив до учительської семінарії, де навчався до 1932 р. Наступного року юнака призвали на строкову службу, під час якої він закінчив однорічну школу підхорунжих. 1933 р. його демобілізували й зарахували до офіцерів резерву. 1936 р. Людвиг пройшов військову перепідготовку і йому було присвоєно звання підпоручика резерву.
Того ж 1933 р. Камінський розпочав свою педагогічну діяльність у школі села Кам’янка в Костопільському повіті, де жив на квартирі у Броніслави Колодинської. Нам не вдалося з’ясувати, про яку саме Кам’янку йдеться. У документах слідства подано, що це була Кам’янка в Деражненській гміні, але ми не знайшли інформації про таке село в цій гміні. Натомість на території Костопільського повіту були Стара Кам’янка і Нова Кам’янка у Степанській гміні, Кам’янка в Березнівській гміні та Кам’янка в Людвіпільській гміні.
Із кримінальної справи довідуємося, що 1934 р. Людвига Камінського перевели до Березнівської гміни (назва села не згадана), а з 1938 р. він учителював у Яблонці Степанської гміни.
1939 р. Камінський перебував на навчанні у Варшаві. Проте з’ясувати, чи навчання були військовими чи пов’язаними з професійною діяльністю, за документами, наявними у справі, нам не вдалося. 15 червня 1939 р., після завершення навчання, він поїхав із Варшави до рідних у Пюркув. На територію Волинського воєводства до Кам’янки повернувся в середині вересня. Оселився, як і раніше, на квартирі у Броніслави Колодинської.
Оскільки в Кам’янці не було вакантної посади вчителя, з 1 жовтня 1939 р. Людвиг влаштувався учителем у неповну середню школу в Гуті Степанській. Завдяки історикові Гжегожу Наумовичу ми з’ясували, що Едвард Квятковський, який походив із Гути, пише у своїх спогадах про вчителя Камінського, не подаючи його імені, який працював у часи німецької окупації. Припускаємо, що йдеться про героя нашого тексту.
Як і більшість учителів, Людвига Камінського арештували 9 квітня 1940 р. Після арешту його доправили до рівненської в’язниці НКВС. Так склалося, що він опинився в одній камері з постерунковим Юзефом Ванатом. В’язні пригадали, що бачилися в 1938 р., коли Людвиг, працюючи вчителем у Яблонці, зайшов до місцевого постерунку. Його цікавила література, наявна в постерунковій бібліотеці. Юзеф дав одну з книжок учителю, оскільки це не заборонялося інструкціями роботи поліції. Цей факт став відомий слідчому Шоху. Він був упевнений, що поліціянт запропонував Людвигу співпрацю. Між в’язнями 22 липня 1940 р. була проведена очна ставка, на якій припущення слідчого не підтвердилося.
Не знайшлося жодного доказу провини Людвига Камінського і під час допитів свідків: голови сільської ради Гути Степанської Івана Швайка та вчителя місцевої школи Юзефа Олеарчика.
«Учитель Камінський Людвик Іванович прибув до неповної середньої школи в Гуті Степанській в місяці жовтневі 1939 р. Він в школі дуже добре работав по нових радянських програмах і виховував дітей в дусі комунізму. Брав участь в організованню і проведенню революційних радянських свят і мітінгов. Вивчав Конституцію СССР і УССР в кружках граждан Гута Степанська. В школі проводив співочи гурток де вивчав дітей радянських пісень. В роботі по школі у вчителя Камінського Людвика Івановича жадної контрреволюційної роботи я не замітив», – написав у характеристиці директор школи В. Курковський 28 липня 1940 р. (документ цитуємо згідно з оригіналом, – ред.).
За результатами слідства слідчий УНКВС у Рівненській області Шох постановив припинити провадження щодо Людвига Камінського. 6 серпня 1940 р. була підписана постанова щодо звільнення його з-під варти.
10 серпня 1940 р. Людвиг Камінський вийшов із рівненської в’язниці НКВС. Його подальша доля нам не відома.
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АБРАМ ШТИЛЕРМАН
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ КАІК
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН-ЕДМУНД КІНАШ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: РОМАН БАКІНОВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН НОВАК
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БОЛЕСЛАВ КУЧИНСЬКИЙ
