Досліджуючи документи радянських карально-репресивних органів, які зберігаються в Державному архіві Рівненської області, я виокремила справи, заведені на польських військових осадників, які ще задовго до встановлення радянської влади потрапили в число її ворогів.
Із перших днів радянської окупації Волині оперативно-чекістські групи НКВС намагалися встановити контроль над осадниками, відправляючи найактивніших до в’язниць. Арештували тоді також Юзефа Смоленського, війта Дубенської гміни.
Юзеф Смоленський народився 16 березня 1890 р. у селі Хростово-Вєльке (у другій половині ХІХ ст. Хойновська гміна Плоцької губернії, нині – гміна Черніце-Борове Мазовецького воєводства) в родині, що займалася сільським господарством. Батько Юзефа, Антоній, мав 16 га землі, коней, корів, власний будинок і сільськогосподарський реманент. Про матір та інших членів сім’ї відомості відсутні. Спочатку хлопець навчався вдома, згодом у 2-й гімназії у Варшаві, після якої здобував освіту в технічному училищі.
Після завершення навчання Юзеф повернувся до батьків. 1911 р. його призвали на службу в 193-й піхотний полк царської армії, який дислокувався у В’ятці. Під час слідства Юзеф розповів, що дослужився тоді до прапорщика.
На його долю випала участь у Першій світовій війні. 1915 р. Юзеф потрапив у німецький полон в Австрії, де пробув до другої половини 1918 р. У його архівно-слідчій справі зазначено, що, перебуваючи в полоні на території Чехословаччини, він здобув агрономічну освіту.
У другій половині 1919 р. Юзефа Смоленського призвали на службу до Війська Польського, в складі якого він потрапив на польсько-більшовицьку війну. Спочатку перебував у званні підпоручика в загоні охорони табору фортеці в Модліні, пізніше був комендантом табору інтернованих, біженців та полонених у Білостоці. За участь у війні Юзеф отримав медаль.
Звільнившись зі служби у 1924 р., він як військовий осадник отримав у власність земельний наділ 40 га в Бортниці Дубенського повіту. Очевидно, Смоленський був добрим господарем. У кримінальній справі енкаведисти записали, що він мав власний дім, 19 корів, сім коней, моторну молотарку, жниварку, 17-рядну сівалку та інший сільськогосподарський інвентар. У господарстві працювали троє постійних робітників і до десяти сезонних.
У Бортниці Юзеф Смоленський жив зі своєю дружиною Іреною Станіславівною (1894 р. н.; Смоленський під час допитів називав дружину Іреною або Яніною-Оленою, їхня донька у спогадах подає ім’я Ірена) та трьома дітьми: сином Антонієм (1921 р. н.), доньками Альдоною-Юзефою (1924 р. н.) та Агнєшкою-Яною-Варварою (1938 р. н.).
1924 р. Смоленський вступив до Союзу офіцерів резерву, а в 1934 р. став членом Союзу стрільців. У 1927–1934 рр. його кілька разів обирали на посаду заступника війта Дубенської гміни. 1934 р. він обійняв посаду війта. Виконуючи свої обов’язки, Юзеф Смоленський контактував і з поліцією, і з представниками Генерального інспекторату Збройних сил. Ця інформація згодом цікавитиме НКВС.
Навесні 1939 р., коли на міжнародній політичній арені вже відверто пахло війною, в Дубні відбувся з’їзд війтів Дубенського повіту. Після заходу до Смоленського підійшов секретар Дубенської міської управи Августин Янковський. Знаючи Юзефа як колишнього військовослужбовця, він попросив його взяти участь у превентивних заходах військового командування. Йшлося про створення груп із 3–5 надійних поляків у своїй гміні, яких потім можна було би використовувати під час війни як кур’єрів та розвідників.
Смоленський погодився і невдовзі створив таку групу. До її складу увійшли Юзеф Залевський, Юліан Павляк та Тадеуш Пивко. Проте представник Генерального інспекторату Збройних сил Францішек Скупень не затвердив представлений список, аргументувавши це тим, що зазначені особи не відповідали соціальним та іншим вимогам інспекторату. З травня 1939 р. Юзеф напряму контактував зі Скупенем, оскільки Августина Янковського відкликали з Дубна. Можемо припустити, що саме тоді Юзеф офіційно став співробітником Генерального інспекторату. На допиті він зізнався, що пройшов тоді ретельну перевірку, зокрема й на те, чи під дією алкоголю не стає надто балакучим.
Юзеф Смоленський працював під псевдо «Загроба». У серпні 1939 р. він отримав завдання знайти у гміні Ярославичі людину, яка створила би трійку з надійних поляків. Він завербував війта цієї гміни Іваницького.
У кінці серпня Францішек Скупень переїхав із Рівного до Дубна й регулярно доручав завдання Юзефу Смоленському. Він повинен був, наприклад, віднайти місце для скидання авіапошти, зберігання боєприпасів та облаштування таємної радіостанції на випадок війни з СРСР. Для встановлення радіостанції він обрав дубенське кладовище. Врешті потреба у виконанні завдань відпала, адже у вересні 1939 р. Францішек Скупень виїхав із Дубна.
15 жовтня 1939 р. Юзефа Смоленського арештували й доправили до дубенської в’язниці. Під час слідства його підозрювали у скоєнні низки злочинів перед радянською владою згідно зі ст. 54–13 КК УРСР (активна діяльність проти революційного руху при цараті та під час громадянської війни). На допитах слідчого неодноразово цікавили 1919–1920 рр. Навіть в обвинувальному висновку він акцентував на діяльності Смоленського в цей період.
Приписавши Юзефу Смоленському «активну боротьбу з революційним рухом», Особлива нарада при НКВС СРСР 10 лютого 1941 р. засудила його до восьми років виправно-трудових таборів. Покарання він відбував у «Воркутлазі».
Шукаючи інформацію про героя цього нарису, ми натрапили на спогади його доньки Альдони. У них вона розповідає про те, що вранці 15 жовтня 1939 р. до них додому прийшли четверо українців. Вони попередили батька про те, що «росіяни» планують його ув’язнити, та закликали втікати разом із ними. Смоленський подякував їм, проте відмовився переховуватися, пояснивши, що совєти катували і вбили сім’ї його друзів, які сховалися від них. «Коли згодом до нашого дому прийшли солдати з НКВС, він чекав на них», – згадувала Альдона Закшевська (у дівоцтві Смоленська).
Удень 9 лютого 1940 р. до Смоленських, згідно зі спогадами Альдони Закшевської, прийшли 15 радянських солдатів. Матері тоді не було вдома. Вона поїхала до Дубна, щоб довідатися, що сталося з батьком. Після обшуку вони наказали дітям залишатися вдома. Вранці наступного дня дітям дали 25 хвилин на збір та вивезли на залізничну станцію. Наступної ночі Ірені Смоленській вдалося знайти вагон, у який завантажили її дітей, та приєднатися до них. Смоленських вивезли до Котласу в Архангельській області, звідки згодом перекинули до поселення Усть-Заруба на річці Йорга, притоці Двіни. На засланні вони працювали на вирубці лісу. Після підписання Угоди Сікорського-Майського родина виїхала з поселення, з труднощами дісталася на південь СРСР, де формувалася Армія Андерса, з якою залишила Радянський Союз. Наприкінці війни та після неї Ірена Смоленська з доньками жила в Лівані, а в 1947 р. вони переїхали до Великої Британії, де до них приєдналися Юзеф Смоленський та найстарший із дітей Антоній, які служили в Армії Андерса.
Заключенням прокуратури Рівненської області від 9 червня 1989 р. Юзефа Смоленського реабілітували.
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АВГУСТ ЗАВУЛ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЮДВИГ КАМІНСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АБРАМ ШТИЛЕРМАН
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ КАІК
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН-ЕДМУНД КІНАШ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: РОМАН БАКІНОВСЬКИЙ
