Кожна доля варта книги. У Луцьку презентували біографію Анни Валентинович
Статті

«У тому літаку загинула також українка. Валентинович». – «Ні, вона полька». – «Та ні, українка. Вона з Гощанського району».

Так Валентина Романюк пригадує розмову, коли вперше почула від колеги, що Анна Валентинович, легенда польської «Солідарності», народилася в селі неподалік Рівного в українській родині.

26 січня в Луцьку відбулася презентація українського перекладу автобіографічної книги Анни Валентинович, написаної у співавторстві з Анною Башановською, «Тінь майбутнього».

Уперше це видання вийшло польською мовою в 1993 р. Для українського читача воно пройшло непомітно, не тільки тому, що побачило світ не в Україні. Ім’я Анни Валентинович, співзасновниці польської опозиційної профспілки «Солідарність», хоч і було на слуху в тих, хто слідкував за подіями в Польщі у 80-х рр., було маловідоме пересічним українцям. Як також те, що саме її звільнення з Гданської корабельні за кілька місяців до виходу на пенсію, стало приводом до страйків, які в результаті привели Польщу до демократичних змін.

У 90-х рр. мати «Солідарності», як її називають поляки, була не дуже публічною особою. Можливо, через це перша публікація в газеті «Вісті Рівненщини» у 1996 р. про те, що вона відвідала Україну, де через понад 50 років розлуки зустрілася з українською родиною, також пройшла непоміченою для читача.

Голосно про це заговорили лише після 10 квітня 2010 р., коли сталася катастрофа польського президентського літака під Смоленськом. Тоді загинули всі 96 осіб включно з президентом Лехом Качинським, які летіли в Росію вшанувати пам’ять жертв Катинського злочину. Серед них – і Анна Валентинович.

Про те, що летітиме в Катинь, вона за кілька днів до цього розповіла в телефонній розмові українським родичам. Після повернення планувала подорож із сином та внуком на Рівненщину. Але не судилося.

Через день після Смоленської катастрофи до Валентини Романюк, яка тоді працювала на Радіо Свобода, зателефонував колега. Сказав, що в літаку була й українка Анна Валентинович. Журналістка з недовірою поставилася до почутого, проте родичів таки почала шукати. І знайшла. У будинку поруч із її редакцією. Виявилося, що старша сестра Анни Валентинович Ольга Любчик жила тоді в Рівному.

Під час зустрічі пані Ольга показувала спільні фото, плакала. «Вона розповідала такі речі, які могла знати тільки від сестри», – зазначила Валентина Романюк. Матеріал вийшов 14 квітня 2010 р. Його одразу почали передруковувати одне за одним українські видання.

Тоді піднялася хвиля обурення серед поляків, зокрема істориків. В Україну почали приїжджати польські дослідники та журналісти, щоб пересвідчитися в тому, що все це правда. З кожною новою публікацією виходили на яв невідомі факти. Зокрема, про першу публікацію в українській пресі у 90-х рр. Статтю «Дорога до родинного гнізда» написав тернопільський історик Єфрем Гасай. Саме йому вдалося повідомити Анні Валентинович про те, що її розшукує батько, який живе в Україні. Відтоді вона щороку приїжджала до родичів на Рівненщину.

І всі дивувалися, чому вона нікому про це не розповідала.

«Вона не приховувала, що українка, але й не афішувала. Під час своїх пізніших досліджень я зрозуміла, що сентименти в неї були дуже великі й до рідні, й до України», – розповіла Валентина Романюк, яка останніми роками тісно спілкувалася з родичами Анни Валентинович.

Walentynowicz ksiazka 6

Walentynowicz ksiazka 3

«Кожна доля варта книги. Ця людина просто мене вела», – сказала пані Валентина. Додала, що згодом почала вчити польську мову та братися за переклад автобіографії, яку Валентинович колись подарувала рідним.

Walentynowicz ksiazka 1

Видали її до десятих роковин Смоленської авіакатастрофи, в якій загинула авторка, за гроші її українського племінника Анатолія Вертелецького. Згодом друк підтримали Рівненська обласна рада та Острозька академія, проте тираж усе одно був невеликим. У 2021 р. його вдалося додрукувати завдяки підтримці Польського інституту в Києві. Книга буде доступна у волинських бібліотеках. У Рівненській науковій бібліотеці її також можна послухати як аудіозапис, начитаний Валентиною Романюк. Електронний варіант перекладу у своїй віртуальній бібліотеці розмістив теж Національний університет «Острозька академія».

Walentynowicz ksiazka 2

«Це видання має зацікавити українського читача, адже це біографія, яка детально описує діяльність Анни Валентинович як діячки опозиційного руху, одночасно зазначаючи її зв’язок із Рівненщиною», – сказав під час презентації аташе Генерального консульства РП у Луцьку Пьотр Урбанович.

Walentynowicz ksiazka 5

Під час заходу, організованого туристичним клубом «Ми» на чолі з Русланою Мельник у Волинській обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки, показали фрагменти радіофільму «Донька України – мати «Солідарності» авторства Валентини Романюк.

Walentynowicz ksiazka 4

Анна Валентинович (у дівоцтві Любчик), працівниця Гданської корабельні, діячка польської опозиції в часи ПНР та легенда польської «Солідарності», народилася 15 серпня 1929 р. в українській родині Назара та Єфросинії (Пріськи) Любчиків у селі Сінне (нині Садове на Рівненщині). Під час Другої світової війни родина Телесницьких із сусідніх Пустомитів, у яких працювала дівчина, вивезла її без відома батьків під Варшаву, сказавши, що її село спалено, а вся її сім’я загинула.

«Чутки про пожежу в селі виявилися правдивими, – зазначає Валентина Романюк, – однак родина Любчиків вижила». Батько завжди казав, що Анну потрібно шукати в Польщі.

А в Польщі в цей час Анна Любчик пішла від Телесницьких. Згодом почала працювати в Гданській корабельні. Народила дитину, вийшла заміж за Казімєжа Валентиновича. У своїй офіційній біографії написала, що народилася в Рівному в бідній польській родині Яна та Олександри Любчиків. Цієї версії вона, ще в дитинстві залякана Телесницькими, які наказали не зізнаватися, що є українкою, трималася до кінця. До того ж була переконана, що нікого з рідних на Рівненщині не залишилося.

Анна Валентинович була передовиком праці, а згодом стала активною громадською діячкою, відстоювала права робітників у комуністичній Польщі. У 1978 р. була співзасновницею Вільних профспілок.

8 серпня 1980 р. Анну Валентинович звільнили з роботи. Коли через кілька днів робітники корабельні у Гданську розпочали страйк, однією з їхніх головних вимог було повернення її на роботу. Вона стала символом боротьби поляків із комуністичним режимом.

Коли Україна здобула незалежність, родина Любчиків розпочала пошуки зниклої доньки та сестри. У 1996 р. Анна вперше приїхала на Рівненщину. Її батько Назар Любчик не дожив до цієї зустрічі лише кілька місяців.

У 2010 р. Анна Валентинович загинула в катастрофі президентського літака під Смоленськом. У 2019 р. у Садовому встановили меморіальну дошку, присвячену її пам’яті. У 2020 р. президент Польщі Анджей Дуда відкрив пам’ятник Анні Валентинович, встановлений перед Посольством Польщі в Україні.

Walentynowicz ksiazka 7

Walentynowicz ksiazka 8

Walentynowicz ksiazka 9

Текст і фото: Наталя Денисюк

 

Схожі публікації
В університеті в Луцьку відкрили польсько-український простір «Околиця»
Події
Простір «Околиця» на факультеті філології та журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки сприятиме не тільки відпочинку, але й виконуватиме просвітницьку функцію. Його урочисто відкрили 28 березня.
28 березня 2024
Про викладання літератури у Кременецькому ліцеї. Частина 2
Статті
Пропонуємо увазі читачів другу частину трактату Алойзія Фелінського «Опис способу, як мають проводитися уроки польської літератури в Кременці».
20 березня 2024
Про викладання літератури у Кременецькому ліцеї. Частина 1
Статті
Серед праць Алойзія Фелінського особливу увагу привертає трактат, присвячений викладанню польської літератури в Кременецькому ліцеї. Він має не тільки краєзнавчу, а й певну практичну цінність.
01 березня 2024
«Волинь» Оскара Кольберга
Статті
«Багатство поезії та музики волинського народу тут проявляється у всій повноті», – написав Юзеф Третяк, видавець матеріалів Оскара Кольберга, присвячених Волині. Том 36 «Волинь. Обряди, мелодії, пісні» вийшов у 1907 р. у Кракові, через 17 років після смерті видатного польського етнографа.
22 лютого 2024
Як писати листи. Поради від Алойзія Фелінського
Статті
До письменницької спадщини Алойзія Фелінського належать не лише художні твори та переклади, а й праці, які сучасні критики назвали би науково-популярними. Сьогодні ми ознайомимося з однією з них.
15 лютого 2024
Географія болю. В Луцьку презентували вірші українських поеток, видані у Варшаві
Події
«Як тобі, радосте, вдома? Чи ж є ще те „дома”?» – цими словами з вірша Ольги Ольхової можна поетично охарактеризувати проєкт, результатом якого стала двомовна збірка «Nie zabrałam z sobą radości». До неї ввійшли твори українських поеток, яких повномасштабне російське вторгнення в Україну змусило шукати прихистку в Польщі.
12 лютого 2024
Вірші українських поеток видали у Варшаві. Невдовзі їх презентують у Луцьку
Події
У Луцьку відбудеться презентація двомовної поетичної збірки «Nie zabrałam z sobą radości», яка вийшла в рамках проєкту «Спільномова» за підтримки Товариства польських письменників.
31 січня 2024
Волинянин Алойзій Фелінський
Статті
«Пишаюся тим, що я – волинянин. Мені приємно заявити про це вголос: тим, чим інші письменники були зобов’язані монархам-просвітителям, я зобов’язаний громадянам, серед яких народився, з якими живу і яким найпершим присвячую мої труди», – писав один із наших найвідоміших земляків ХІХ ст.
29 січня 2024
Перекладачка з Волині виграла резиденцію в помешканні Віслави Шимборської в Кракові
Події
«Не уявляю ідеальнішого місця для перекладу», – каже українська перекладачка і поетка Анна Зотова, яка виграла літературну резиденцію у квартирі Віслави Шимборської, польської поетки, лауреатки Нобелівської премії в галузі літератури.
26 січня 2024