Красно прошу, щоби хтось нарешті благоволив мені пояснити як чотирирічній дитині, чому люди захоплюються тими річницями. Заходжу в голову: які ж то чари, тобто яке приховане значення, містять у собі так звані круглі дати?
Чому ми таку велику вагу прив’язуємо до двохсотої дати народження якогось прозаїка, поета чи іншого автора зазвичай високого, а часом дещо нижчого польоту? З такої нагоди влаштовують всякої масті вечірки, словесно-музичні дивертисменти і більш або менш пафосні та нудні академії.
Чи сто дев’яносто восьма річниця народження знаменитості менш важлива за двохсоту? Чи через цю цифру, яка закінчується двома нулями, ця знаменитість, якщо вона, наприклад, письменник, стане більш відомою чи її більше любитимуть і більше читатимуть? Може, простіше і краще було б, не дивлячись на кількість минулих років, брати книги відомих авторів і вдумливо їх читати, ніж влаштовувати дивні імпрези, не маючи при цьому поняття про творчість цієї людини.
Чи не більшу шану і пам’ять ми виявлятимемо до творця, коли цінуватимемо його шляхом ґрунтовного вивчення спадщини, яку він залишив наступним поколінням, не тільки в день двохсотого дня народження?
Так само виглядає ситуація з річницями весілля. Паперове, бавовняне, шкіряне, срібне, золоте весілля. Мабуть, є і діамантове, і ще багато інших, які навіть філософам не снилися. Варто визнати, що в цій сфері людський рід проявив просто небувалу креативність.
Річниці ростуть як гриби після дощу. Подружжя, яке в поті чола дочовгало до 50-річчя спільного проживання, фетує всіма можливим способами тільки тому, що кругла цифра з’явилася у зв’язку з тим, що колись вони уклали подружній союз. Квіти, тортики, обійми, фета повною губою.
Хотілося би запитати, чи під час їхнього довгого спільного життя з нагоді 24-ї, 37-ї або 41-ї річниці вони також могли розраховувати на радісні хвилини? Чи знаходилися небайдужі, які подавали їм руку, коли вони підіймалися сходами, чи допомагали зробити закупи, коли вони ставали вже не такими повороткими, як колись? А може, ці люди нетерпеливо чекали саме на 50-ту річницю, щоб тоді показати своє велике серце?
Однак вершиною усяких річниць і святкувань є урочистості поновлення шлюбу. Існували собі якісь чоловік і жінка, жили душа в душу чи, може, як пес із котом – невідомо. Раптом ні звідти ні звідси стрілила їм у голову геніальна думка поновити подружню клятву, яку вони дали одне одному – увага! – 30 років тому.
Як відомо, саме після такого періоду всі клятви втрачають свою силу, тобто стають простроченими. Товар з уже неактуальною датою, яка визначає термін споживання, звісно, шкідливий. Тому з нагоди річниці треба відновити присягу.
У протилежному разі людина може жити в переконанні, що чинить якийсь страхітливий злочин, мешкаючи під одним дахом з особою, з якою її пов’язує прострочена клятва. Жахіття просто!
Із вище наведених прикладів – мушу визнати це з опущеною головою – видно чорним по білому, що я чіпляюся до цих річниць як реп’ях до собачого хвоста, адже жити без них просто неможливо.
Заходити в голову (zachodzić w głowę), тобто розмірковувати, обдумувати.
Прив’язувати вагу (przywiązywać wagę) до чогось – надавати чомусь виняткового значення.
Всякої масті (wszelkiej maści), тобто різнорідне, розмаїте.
Як грибів після дощу (jak grzybów po deszczu) – чогось дуже багато.
У поті чола (w pocie czoła), себто докладаючи зусиль, дуже непросто.
Фета повною губою (feta pełną gębą) – дуже пишна урочистість, прийом.
Жити як пес із котом (żyć jak pies z kotem), тобто в атмосфері постійних сварок і непорозумінь.
З опущеною головою (ze spuszczoną głową), тобто визнавати свою провину, помилку.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
