Кожен турист і корінний житель Кракова має шанс відвідати низку музеїв, що пропонують багаті, цікаві й часто унікальні колекції. Звісно, граничну наївність продемонструвала би людина, яка захотіла б ці скарби оглянути за короткий час.

Лише похід у Національний музей у Сукенніцах (будівля на центральній краківській площі Ринок, на її верхньому поверсі розташована Галерея польського мистецтва ХІХ ст., – перекл.) вимагає стільки часу, потрібного для споглядання творів майстрів живопису та внутрішньої налаштованості, що, прийшовши в цей храм культури, людина може провести його перед однією або максимум кількома картинами.

На одній зі стін цього музею виставлено досить пристойних розмірів полотно авторства маловідомого митця Луціяна Вендриховського «Спокушення Святого Антонія». Варто зазначити, що присутність картини в такому місці, як Сукенніце, доводить, що вона не могла опинитися там випадково або через забаганку хранителя виставки. Це означає, що твір, безсумнівно, назавжди закарбується в пам’яті відвідувача.

«Спокушення Святого Антонія». Public domain

Тему, пов’язану зі спокушенням святого мужа, експлуатували вже з часів Середньовіччя. Досить згадати, що вона з’являється у творчості таких геніїв пензля, як Сальвадор Далі, який у символіці свого полотна зображує терзання душі, тіла та свідомості, висвітлені відповідно до фройдівської теорії людської психології, та неймовірного Ієроніма Босха, який перенаситив своє полотно символікою деталей. Обидві картини цих майстрів мають ту ж назву, що й робота Вендриховського.

Треба зазначити, що в згаданих роботах йдеться не про Святого Антонія Падуанського, а про Антонія Пустельника, коптійського монаха, який в усамітненні провів 20 років. Картина Луціяна Вендриховського просто сяє неймовірним містицизмом. Ось ми постаємо перед похмурою площиною полотна, яка переходить у чорноту, і в нас складається враження, що гра світлотіні виводить фігуру ченця назовні.

Аскетичне обличчя, ощадливе використання кольорів у зображенні оточення й невелика кількість символів, уміщених на полотні, залишають глядачеві багато вільного простору для власної інтерпретації та індивідуального емоційного сприйняття твору.

Пустельник занурений у глибоку медитацію, а з ледь помітного на другому плані диму з вогнища, що тліє, виринає спокуслива (звісно, за задумом – грішна) фігура жінки. Це пророчення терзань, спокус тіла та душі, на які наражатиметься самотній монах.

На полотні теж зображено хрест, що лежить, та оперта на людський череп відкрита книжка. Ці символи виражають наповнений зреченнями, аскетичний життєвий шлях, яким вирішив простувати коптійський анахорет. Картина виняткова – така, повз яку неможливо пройти повз.

Художник народився в 1854 р. у Мацейовіцах. Любов до рисунку й живопису проявляв уже з малечку. Здобув освіту в краківській Школі образотворчих мистецтв. Свій талант шліфував і розвивав під керівництвом Ізидора Яблонського та Фелікса Шиналевського.

«Знахар». Public domain

Після завершення навчання у Кракові на шість років виїхав до мекки всіх тодішніх художників, тобто до Академії образотворчих мистецтв у Мюнхені. Після повернення навчався в самого Яна Матейка. Вже як повністю сформований художник займався переважно релігійним, алегоричним та жанровим малярством. Луціян Вендриховський помер 31 березня 1934 р. у Кракові у віці 80 років.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька та Ковеля організацією ORPEG