Єжи Гротовський та Тадеуш Кантор, двоє видатних польських театральних режисерів ХХ ст., стали героями відкритої лекції Руслани Порицької, очільниці луцького театру «Гармидер».

У мистецькому просторі «Культурне укриття» 12 квітня відбулася відкрита лекція режисерки Руслани Порицької «Єжи Гротовський і Тадеуш Кантор – по різні боки польського повоєнного театру».

Це вже шостий захід у рамках спільного проєкту кафедри культурології Волинського національного університету імені Лесі Українки та театру «Гармидер». Серед слухачів – ті, хто хоче поглибити свої знання про театр, а також цікавиться постатями, що творили та впливали на театральне мистецтво.

Цього разу лекція Руслани Порицької була присвячена двом впливовим польським режисерам театру ХХ ст. – Єжи Гротовському та Тадеушу Кантору. «Ці постаті – своєрідне обрамлення сучасної театральної культури Польщі. Проте, якщо їх зіставляти, то вони є свого роду протилежностями», – зазначила лектора.

Тадеуш Кантор – польський художник, театральний режисер та драматург. Його внесок у сучасне мистецтво полягає в тому, що він зумів поєднати різні його форми (театр, живопис, скульптуру, архітектуру, музику) у своїх творах. Він був засновником і керівником краківського театру «Cricot 2», де створювався авангардний театральний жанр, який отримав назву «театр нуль».

Одна з найвідоміших вистав театру Тадеуша Кантора – «Вмерлий клас». Руслана Порицька розповіла, що ідея цього спектаклю зародилася, коли режисер проходив повз закинутий клас, де предмети лише нагадували про те, чим раніше було приміщення. У цей момент Кантора охопили спогади. Він зрозумів, що всі його однокласники вже мертві, залишився тільки він. У фрагменті відеоматеріалу, показаного на лекції, видно, як актори без емоцій, у певній масці рухалися під керівництвом самого Кантора із ляльками на тілі. Такий експериментальний та незвичайний спосіб ведення вистави справляв велике враження на аудиторію.

«Тадеуш Кантор та Єжи Гротовський – це дуже потужні, цікаві й неосяжні особистості, а коли вони ще по часу й простору близькі до тебе, тому що це Польща, яка поруч, то це дуже трепетно. Набагато простіше говорити про того, хто творив у Франції на початку ХХ ст.», – поділилася Руслана Порицька.

Єжи Гротовський – польський театральний режисер, актор, а також керівник та засновник «Театру-лабораторії 13 рядів» у Вроцлаві, одного з найвідоміших у світі. Він був одним із перших, хто почав застосовувати так званий театр бідності – метод дослідження акторської майстерності. Він вважав, що актор має стати найважливішим елементом п’єси й зосереджувався на фізичному та емоційному виявленні себе на сцені.

У своїх виставах Єжи Гротовський часто звертався до релігійних сюжетів, перероблюючи їх на власний манер. Також в одній із найпопулярніших вистав «Театру-лабораторії 13 рядів» під назвою «Сякунтала» за твором індійського драматурга Калідаси він зачіпав тему сексуальності, якої тоді ще ніхто не порушував. Текст Калідаси режисер змішав із текстами Камасутри.

На лекції Руслана Порицька анонсувала гастролі в Луцьку Рівненського обласного музично-драматичного театру, який 10 травня покаже у волинському драмтеатрі п’єсу «Каліка з острова Інішмаан».

Текст і фото: Емма Вильотник