Поліціянт Стефан Була, якому присвячено цей нарис, напередодні Другої світової війни жив і працював у селищі Собкув тодішнього Келецького воєводства. На початку вересня 1939 р. його постерунок отримав наказ евакуюватися. Невдовзі поліціянт опинився в рівненській в’язниці НКВС.
Стефан Була народився у грудні 1893 р. у Домброві-Гурнічій Бендзінського повіту (нині Сілезьке воєводство). Згідно з документами з архівно-слідчої справи, яка зберігається в Державному архіві Рівненської області, його батько Ігнацій працював теслею. Він помер у 1910 р. Відомості про матір Стефана відсутні. Відомо, що його сестра Вікторія (у шлюбі Наврод, якщо вірити запису російською мовою в кримінальній справі, або Наврот) на початку Другої світової війни мешкала в Єнджейові (місто в сучасному Свєнтокшиському воєводстві).
Герой цього тексту закінчив чотири класи школи. В 1915–1918 р. перебував на військовій службі. 1919 р. він розпочав службу в польській поліції в Єнджейові, де пропрацював один рік рядовим поліціянтом. Із 1920 до 1929 р. працював на постерунку поліції в селі Окса, звідки його перевели до селища Собкув (обидва населені пункти розташовані на території сучасного Свєнтокшиського воєводства), де в 1936 р. призначили на посаду коменданта постерунку поліції.
В анкеті арештованого знаходимо інформацію, що Стефан Була був одружений зі Стефанією (36 років). Подружжя мало доньку Зузанну (12 років; вік дружини і доньки подано станом на листопад 1939 р.). У документі зазначено, що разом із сім’єю мешкала матір Стефанії Михайлина.
3 вересня 1939 р. постерунок поліції, в якому служив Стефан Була, отримав наказ про евакуацію. Разом зі своїми підлеглими Станіславом Шульцом та Юзефом Чехом він залишив Собкув.
2 листопада 1939 р. Червона армія арештувала Стефана Булу та Станіслава Шульца у Крилові. У справі не вказано, про який із населених пунктів ідеться: село Крилів неподалік Корця, Крилів поблизу Варковичів на Дубенщині чи Крилів Грубешівському повіті Люблінського воєводства. Була і Шульц потрапили до рівненської в’язниці НКВС. Юзеф Чех, як пізніше Стефан Була стверджував на допиті, залишився в місті Владимирове (припускаємо, що мова може йти про одне з кількох сіл на території сучасного Лодзького воєводства, які мають назву Влодзімежув, або про місто Володимир на Волині).
На єдиному допиті, який відбувся 16 грудня 1939 р., слідчий цікавився у в’язня наявністю в його підпорядкуванні секретних працівників. Стефан Була назвав кілька прізвищ, зауваживши, що названі особи були інформаторами, а не секретними співробітниками поліції.
Як і в більшості випадків із поліціянтами, Стефана запитали про наявні нагороди. Впродовж служби він отримав медалі за 10 та 20 років безперервної служби: першу – в 1938 р., другу – в 1939 р. У 1926 р. нагороджений медаллю за війну 1918–1921 рр.
На завершення допиту слідчий повідомив, що Стефана Булу звинувачують у тому, що він упродовж 20 років служив у польській поліції та вів «активну боротьбу з революційним робітничим класом і трудовим селянством». «Так, у всьому цьому винним себе визнаю», – таку відповідь в’язня зафіксовано у протоколі. Арештований не володів російською мовою, тому допит проводили зі штатним перекладачем НКВС.
19 грудня 1939 р. слідство у справі Стефана Були було завершено, про що свідчить протокол оголошення про закінчення попереднього слідства і пред’явлення його обвинуваченому.
Протягом наступних 14 місяців в’язень чекав на вирок, перебуваючи в рівненській в’язниці НКВС.
Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 7 квітня 1941 р. Стефана Булу засудили до восьми років виправно-трудових таборів. Термін покарання він відбував у «Сєввостлазі».
Заключенням Рівненської обласної прокуратури від 21 червня 1989 р. героя цього тексту реабілітували. Подальша доля Стефана Були та його родини нам не відома.
Тетяна Самсонюк
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» кандидатка історичних наук Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.