Спочатку він вивчав фізику у Варшавському університеті, потім опановував філософію в Ягеллонському університеті, а врешті опинився на режисерському факультеті в Державній вищій школі кіно в Лодзі.

Під час навчання Кшиштоф Зануссі зняв вісім кіноетюдів, найцікавішим із яких виявився фільм 1965 р. під назвою «Смерть провінціала». Його повнометражним дебютом стала картина «Структура кристала» 1969 р. Далі були два десятиліття напруженої режисерської роботи. Перший період, який охопив 1969–1974 рр., отримав назву Кіно молодої культури, а другий, більш відомий сьогоднішнім глядачам, – Кіно морального неспокою – охоплює 1976–1980 рр., тобто останні роки правління Едварда Герека й зародження «Солідарності».

Найбільш знаковими стрічками першого періоду для режисера стали вже згадана «Структура кристала», «За стіною», «Гіпотеза», «Квартальний баланс» та «Ілюмінація». Тоді режисера приваблювали моральні міркування над особистістю у світі, прийняття чи неприйняття добра, пошуки свободи у світі, де більшість проблем цю свободу обмежують.

З епохи Кіно морального неспокою, безперечно, варто подивитися «Камуфляж», «Уроки анатомії», «Спіраль», «Константу» та «Контракт». У них Зануссі продовжує свої роздуми про людину в системі реального соціалізму, яка стикається з багатьма обмеженнями свободи, шукає Бога та цінності, важливіші за те, щоби просто «щось мати».

Найвизначнішим фільмом Зануссі за проведений в еміграції період (1981–1998 рр.) став створений у Польщі «Рік спокійного сонця» (1988 р.). Проте переважно в це десятиліття автор реалізовував свої мистецькі плани на Заході. Тоді він зняв «Спокусу», «З далекої країни», «Синю Бороду», «Парадигму, або Владу зла» та «Де б не був…»

Після 1989 р. Кшиштоф Зануссі продовжував знімати фільми, які змушують глядача задуматися, визначитися з найважливішим у житті. Серед них – «Форма власності», «Довга розмова з птахом», «Життя за життя. Максиміліан Кольбе», «Чвал» і «Брат нашого Бога».

У 2000 р. він створив фільм «Життя як смертельна хвороба, що передається статевим шляхом». Потім були спільна польсько-українська стрічка «Серце на долоні», картини «Ефір» та «Ідеальне число».

Кшиштоф Зануссі від початку своєї режисерської кар’єри говорить про найважливіші цінності в житті людини. Він наголошує на ролі свободи особистості та можливості вибору між добром і злом. Однак він знає, що людина має багато вимірів, тому в деяких випадках важко точно визначити, чому вона обирає неправильний шлях.

Частими мотивами у фільмах Зануссі є смерть і роздуми про те, чого ми не можемо пояснити: у чому полягає і чи взагалі існує сенс життя, чому все має закінчуватися смертю. Його праці містять основні протиріччя Зануссі як християнина і як науковця. У своїй творчості він намагається примирити протилежності, які нас оточують: добро і зло, любов і ненависть, щастя і горе, життя і смерть, науку і релігію. Він завжди підводить своїх героїв до морального вибору. Він ставить найскладніші питання про нашу місію, долю, фатум і вибори на чергових етапах життя.

Кшиштоф Зануссі отримав багато кінонагород, почесних докторських титулів, орденів і відзнак. Також його критикували за невдалі фільми, яких у режисерському доробку чимало. Проте автор продовжує свою професійну діяльність: знімає фільми, працює в театрі, викладає в університетах, дає інтерв’ю.

Режисер належить до тих митців, які засудили ув’язнення росіянами українського режисера Олега Сенцова, бомбардування Чечні та війну проти України.

«Людина є митцем лише тоді, коли вміє зробити щось добре п’ятьма способами та може обрати найкращий», – сказав про творчість Кшиштоф Зануссі. Бажаємо цього видатному митцеві багатоліття, щоб він створив нові цікаві, мудрі фільми та спектаклі, щоб спонукав своїх студентів до пошуків у знятих ними стрічках глибоких істин про людину і світ.

Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG

На фото: Зустріч студентів із Луцька з Кшиштофом Зануссі в рамках Днів християнської культури. Червень 2017 р. Фото Ірини Канагеєвої.