Ніколи, навіть у найчорніших видіннях, я не припускала, що після стількох статей, пов’язаних із війною в Україні, в яких я завжди всіма можливими способами вираження підтримувала відважних людей, які щодня стають на прю з варварськими загарбниками з москви, я напишу слова, що викликатимуть у мене гіркоту.
Пишучи перші літери цього матеріалу, я надалі відчуваю розчарування та величезний дискомфорт. Цей текст спровокував своїм виступом на форумі ООН Президент України. А коли моя злість згасла, наново емоційну бурю викликала та олії у вогонь підлила стаття, яка вийшла в найбільшій бельгійській газеті «Het Laatste Nieuws».
Автор фейлетону написав, що Володимир Зеленський «вистрелив собі в ногу» своєю промовою, говорячи про «вдаваних друзів». Президент сказав: «Деякі наші друзі в Європі… Може здаватися, що вони грають власну роль, але насправді вони допомагають готувати сцену для московського актора». Зізнаюся, що це мені дуже заболіло.
Журналіст видання пише у своїй статті: «Серед усіх країн, які надають допомогу Україні, перше місце, в перерахунку на одного жителя, займає Польща». У коментарі бельгійця читаємо про величезний масштаб фінансової, логістичної, соціальної та звичайної людської допомоги, яку Польща надає своєму сусіду.
Підкреслено теж факт створення колосального тиску на країни Заходу, особливо в перші вирішальні для збереження України тижні та місяці війни. «Якщо розглядати військову допомогу, то на Бельгію припадає заледве десята частина того, що виділила Польща», – звертає увагу автор.
Краків, Варшава, Вроцлав – вся Польща повна українців, для яких вона стала новою домівкою з усіма можливостями, які має і які надає своїм громадянам. І у всій цій ситуації, яка на сьогодні склалася, ніхто, включно з мільйонами моїх співвітчизників, не чекає чергових подяк, адже вони прозвучали вже неодноразово.
Достатньо. Думаю, що ми очікуємо – всього і аж – доброї пам’яті. І вважаю, що багато хто з тих, хто почув промову президента Зеленського в ООН, відчув гіркоту та сором, але, мабуть, не за себе.
У цьому місці я поставлю крапку, щоб на емоціях не написати слів, про які колись могла би пожалкувати. Тож залишу місце на особисті рефлексії для кожного.
Доливати олії у вогонь (dolewać oliwy do ognia), тобто розбурхувати емоції.
Чорні видіння (czarne wizje) – песимістичне сприйняття дійсності, майбутнього, світу, людської поведінки.
Коротка пам’ять (krótka pamięć) – ситуація, коли людина вдає, що не пам’ятає всіх подій.
Вистрілити собі в ногу (strzelić sobie w stopę) – зробити велику помилку, яка рано чи пізно обернеться проти того, хто за неї відповідальний.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька та Ковеля організацією ORPEG
