«Як тобі, радосте, вдома? Чи ж є ще те „дома”?» – цими словами з вірша Ольги Ольхової можна поетично охарактеризувати проєкт, результатом якого стала двомовна збірка «Nie zabrałam z sobą radości». До неї ввійшли твори українських поеток, яких повномасштабне російське вторгнення в Україну змусило шукати прихистку в Польщі.

11 лютого в Луцьку презентували поетичну збірку «Nie zabrałam z sobą radości», яку наприкінці 2023 р. видав варшавський осередок Товариства польських письменників у рамках ініціативи «Спільномова».

До музейного простору «Окольний замок», де проходив захід, прибули поціновувачі української та польської літератури. Серед них – ініціатори видання, професорка Інституту літературознавчих досліджень Польської академії наук, голова Товариства польських письменників Анна Насіловська та керівник варшавського осередку Товариства польських письменників Збігнев Збіковський. На презентацію завітали також віцеконсул Матеуш Маршалек із Генерального консульства РП у Луцьку та заступниця Луцького міського голови Ірина Чебелюк.

Поетичні тексти шістьох українських поеток, Мар’яни Савки, Олени Рибки, Дзвінки Матіяш, Йордани Дранчук, Юлії Бережко-Камінської та Ольги Ольхової, польською мовою переклали письменники й перекладачі Збігнев Збіковський та Богдан Баран. Їх можна прочитати поруч з оригіналами віршів. Окрім цього, у збірці є QR-коди з посиланнями на аудіозаписи виконання своїх віршів самими авторками.

Усі вони, окрім Мар’яни Савки, з початком повномасштабного російського вторгнення змушені були покинути Україну, адже жили в Харкові, Бучі чи Києві. Опинившись у Польщі, почали гуртуватися навколо Дому літератури у Варшаві.

«Географія болю», – так модераторка заходу Олена Маланій, доцент кафедри української літератури Волинського національного університету імені Лесі Українки, висловилася про строкату географію збірки. Є тут не тільки міста, з яких походять авторки, але й інші, про які йдеться у їхніх творах. Звучить у них також надія на повернення додому.

Під час презентації говорили про емоції поеток і читачів, згадували спільні зустрічі в Польщі, переживання з часів життя в еміграції і надію. І, звісно, читали поезію українською та польською мовами.

Вірші звучали у виконанні прибулих на презентацію Дзвінки Матіяш, Юлії Бережко-Камінської, Мар’яни Савки та Ольги Ольхової. Вибрані переклади їхніх творів зачитали Анна Насіловська та Збігнев Збіковський.

Дзвінка Матіяш, яка на момент початку повномасштабного вторгнення була за 5 тис. км від Києва, розповіла про свою довгу дорогу додому.

Зліва направо: Анна Насіловська, Дзвінка Матіяш та Олена Маланій

Юлія Бережко-Камінська, котрій вдалося вирватися з окупованої Бучі, згадувала про своє життя у Кракові та переживання, що їх викликали перші особисті речі, якій їй передали після деокупації Бучі.

Збігнев Збіковський, який зачитав переклад вірша Юлії про Краків, зізнався, що раніше не перекладав з української мови. Вперше зробив це після початку повномасштабного вторгнення. «Ці вірші вразили мене передусім своєю глибиною та емоціями. У цій ситуації важливішою від дослівного перекладу була саме передача емоцій», – зазначив він.

Збігнев Збіковський (зліва) розповідає про особливості перекладу поезії Юлії Бережко-Камінської (в центрі)

Одним із найскладніших для перекладу «з огляду на ритм і рифми» Збігнев Збіковський назвав вірш «Мій бог» Мар’яни Савки, поетки, видавчині та художниці. Вона єдина із шести не покинула свого рідного дому. Із перших днів включилася у волонтерську діяльність у Львові, а до Польщі в цей період приїжджала в рамках проєкту «Спільномова».

Мар’яна Савка представляє свою поезію

Свої вірші прочитала й Ольга Ольхова – поетка й літературна менеджерка, з якої усе почалося. Потрапивши у Варшаву, вона одразу вирішила діяти й ініціювала створення «Спільномови» – проєкту популяризації української літератури, порозуміння і формування спільних інтересів між польськими та українськими письменниками.

Ольга Ольхова читає свої вірші

«Я одразу пішла в Дім літератури, шукати, що можна було би зробити. Це була своєрідна терапія – зайняті руки й голова, ти відчуваєш себе корисним. Я знайшла спільнодумців – Анну Насіловську та Збігнева Збіковського, які згодом стали партерами в кількох проєктах», – розповіла Ольга Ольхова.

Саме її вірш, який починається словами «Певно, що радість я не взяла з собою», дав назву цілій збірці як підкреслення суму за рідним домом, пережитого всіма авторками. «Як тобі, радосте, вдома? Чи ж є ще те „дома”?» – читаємо в ньому.

«Ця антологія народилася в Домі літератури у Варшаві, який став місцем діяльності українських поеток», – розповіла професорка Анна Насіловська, голова Товариства польських письменників. Вона згадала також про відвідини Дому літератури акторами театру «Гармидер» і театральної майстерні «ДогориДриґом» із Луцька, які показали там виставу «Пригоди короля Мацюся» за романом Януша Корчака.

Публікація збірки віршів підсумовує певний етап співпраці між польськими та українськими письменниками. «Більшість людей, які були у Варшаві, вже повернулися до своїх домівок у різних містах України. Тому ми вирішили подбати про довготривалий ефект нашої співпраці у вигляді двомовної книги», – додала Анна Насіловська.

Текст і фото: Наталя Денисюк