«Багатство поезії та музики волинського народу тут проявляється у всій повноті», – написав Юзеф Третяк, видавець матеріалів Оскара Кольберга, присвячених Волині. Том 36 «Волинь. Обряди, мелодії, пісні» вийшов у 1907 р. у Кракові, через 17 років після смерті видатного польського етнографа.

210 років тому, 22 лютого 1814 р., народився Оскар Кольберг – етнограф, фольклорист і композитор. Понад 50 років він проводив польові експедиції, документуючи народні пісні, мелодії та обряди на землях, які до поділів входили до Першої Речі Посполитої. 

У 1862 р. дослідник подорожував Волинню. «Виїхавши того року на Волинь, він перебував найбільше в північно-західних її повітах, саме звідти він почерпнув найбільше народних пісень і  мелодій; проте заїжджав і далі на схід, тож у цій збірці ми знайдемо пісні з-під Житомира та з-під Овруча. Загалом можна сказати, що в ній, хоч і в нерівній мірі, представлена майже вся Волинь», – написав на початку ХХ ст. історик літератури Юзеф Третяк, видавець волинських матеріалів, зібраних Кольбергом.

36-й том, присвячений Волині, який вийшов друком у 1907 р., можна знайти на інтернет-сторінці польської цифрової бібліотеки «Polona».

Обкладинка тому 36 «Волинь. Обряди, мелодії, пісні».

Видавець, інформуючи читача про те, що Кольбергу не вистачило часу опублікувати матеріали про Волинь, пише також про ті, які стосуються околиць Холма та Перемишля, виданих Ізидором Коперницьким, приятелем і повірником Кольберга. Третяк згадує, що Коперницький був знайомий із волинською збіркою, наводячи, зокрема, зауваження, яке той залишив на чернетці: «Сила-силенна пісень, записаних самим О. К. …дуже багатий матеріал із народної музики Волині».

Описуючи труднощі, з якими він зіткнувся під час опрацювання волинських записів, Третяк зазначає, що до виїзду на Волинь Кольберг «не міг знати добре руської мови (знав так-сяк, поскільки стикався з нею на Люблінщині)». Це, звісно, інколи призводило до помилкового фіксування виразів, що ускладнює розуміння деяких текстів.

На відміну від матеріалів з інших регіонів, Кольберг, якщо говорити про Волинь, не залишив власних описів регіону, людей, вірувань, забобонів і т. д. Проте він зібрав виписки та вирізки з книжок і газет, готуючись до опису етнографічної картини Волині. Видавець навів перелік цих публікацій у вступі, поміщеному у 36-му томі.

Як повідомляє Інститут імені Оскара Кольберга, Юзеф Третяк «вибрав для друку з волинських папок тільки частину польових записок Кольберга та його кореспондентів». Натомість видавець не оприлюднив виписок із друкованих джерел, а також частину польських і українських пісень із цього регіону.

«Том містить три описи весілля, обрядові весільні й календарні пісні (загалом 148), пісні та мелодії на загальну тематику, а також 25 казок, записаних приблизно в 1835 р. Яном Прусіновським і переданих ним Кольбергові», – читаємо на інтернет-сторінці Інституту імені Оскара Кольберга.

У 36-му томі ми знайдемо опис весілля в Туличеві неподалік Турійська з мелодіями і піснями, як, наприклад, оця: «Короваю в раю, я тебе вбираю у ряснії квіти, щоб любилися діти».

А ось цю співали на весіллі у Висоцьку: «Дай, Боже, добрий час, як у людей, так й у нас, щасливую годину звеселити родину. Веселися, всейкий рід, батько, мати, наперід».

Є тут ще пісні з Пустомитів, Більча, Межирічів (зараз Рівненська область), Ковеля, Берестечка, Туричан, Тагачина, Набруски (зараз Волинська область) та інших місцевостей. Перебуваючи в них, Кольберг записав весільні, обрядові, козацькі, історичні, жартівливі пісні, щедрівки, пісні, присвячені рекрутчині, сім’ї, любові та інші.

Зміст 36-го тому

Матеріали, які оминув Третяк, Інститут імені Оскара Кольберга випустив у 2002 р. у рамках перевидання всіх томів. Вони вийшли друком у Познані під назвою: «Волинь. Додаток до 36-го тому. Том 84».

84-й том містить етнографічні та фольклорні матеріали з Волині, які досі не публікували, джерельні коментарі до текстів і мелодій, які містяться у 36-му томі. Рукописи і джерела із цією метою опрацювала Агата Скруква, дослідниця спадщини Оскара Кольберга. Музикознавче опрацювання зробила Анна Руда.

У вступі до додатку Анна Скруква звертає увагу читача на прізвища сімей, у яких, як вона припускає, зупинявся Кольберг під час подорожі Волинню. Це, зокрема, Прушинські з Пустомитів, власник Сатиєва Казімеж Мьончинський і Леон Конопацький із Галузії.

Зі вступу ми дізнаємося, що над волинським матеріалом Кольберг працював до кінця життя, про що свідчать його нотатки, які стосуються робіт, виданих навіть через 20 років після його подорожі на Волинь.

Агата Скруква аналізує теж метод обробки Юзефом Третяком волинських матеріалів, що дозволяє не тільки зрозуміти зміст 36-го тому, а й глибше подивитися на спадщину Оскара Кольберга.

Додаток дає читачеві знання про Волинь часів експедиції Оскара Кольберга – про регіон, одяг, житло, школи, календарні звичаї, сімейні обряди, легенди, загадки і прислів’я.

Наталя Денисюк