Серед праць Алойзія Фелінського особливу увагу привертає трактат, присвячений викладанню польської літератури в Кременецькому ліцеї. Він має не тільки краєзнавчу, а й певну практичну цінність.

Роботу «Опис способу, як мають проводитися уроки польської літератури в Кременці» Алойзій Фелінський написав у 1818 р., коли згодився прийняти пропозицію князя Адама Чарторийського очолити Кременецький ліцей. Окрім керування освітнім закладом, він викладав у ліцеї польську літературу за власною програмою.

Свої міркування щодо того, які знання потрібні учням і як ці знання їм подати, Фелінський виклав у трактаті. Наводимо його зміст нижче.

***

Відповідно до волі Його світлості князя-куратора метою цієї програми є підготувати учнів наступним чином:

1. Щоб їх найбільша частина, яка не стане літераторами, а урядниками, громадськими діячами, офіцерами або чиновниками, вміла написати польською хоч і не красномовно, однак ясно, ретельно, пристойно та добре лист, рапорт, прохання, наказ, промову для громадського зібрання тощо.

2. Щоб ті, хто має більші здібності й бажання та з часом стане вчителем, любителем або покровителем красних наук, сформували в собі смак до всього того, що веде до красномовства та поезії, набули в цьому напрямку певних принципів і практичних умінь; коротше кажучи, стали здатними не просто повторювати наосліп чужі думки, а самостійно судити про красу, вади й рівень цінності кожного твору і водночас чітко викласти причини та мотиви свого судження.

3. Щоб, урешті, та невелика частина учнів, яких сама природа призначила бути прозаїками, поетами чи ораторами, отримуючи заохочення, стимули й допомогу для розвитку своїх вищих талантів, знайшла водночас необхідні перестороги, щоб уникнути безумств буйної уяви чи поривів лицемірної софістики і при цьому не знеохочуючись шукати нові красоти й успішно переступати накреслені раніше плодом генія кордони.

Щоб осягнути вказану мету, потрібні зразки, навички і правила; проте тільки їх самих ще недостатньо. Учням варто вказати і дати живіше відчути красоти та вади прикладів, остерегти їх, щоб із майстерністю вони не набули нещасливої легкості погано писати; врешті, допомогти їм, щоб вони добре зрозуміли правила й завжди вміли відповідно до випадку влучно їх застосувати. В цьому допоможуть шкільні вправи, домашні вправи і курс польської літератури. Всі ці три типи уроків, які мають проводитися за допомогою і під керівництвом учителя, повинні проходити разом і допомагати одне одному. Їх варто влаштовувати наступним чином.

Шкільні вправи

Шкільних вправ буде два види: перший – це читання і розбір прикладів (тобто найкращих польських письменників), спочатку професором, а потім у його присутності учнями; другий – робота над домашніми вправами, які учні принесуть до школи.

Щоб навіть найслабші учні могли розуміти урок і водночас щоб для найздібніших програма не була занадто відсталою, всіх учнів після докладних іспитів і випробувань треба поділити на три потоки: перший – слабші, другий – посередні, третій – відмінники. До кожного з відмінників буде прикріплено двох або трьох посередніх учнів, до кожного посереднього – двох або трьох слабших, із якими вони будуть повторювати уроки, читати і розбирати приклади, врешті-решт, переглядати, обговорювати і виправляти їхні домашні роботи. Таким чином кожен учень із двох вищих потоків буде вдосконалюватися двома способами: один раз слухаючи, а другий раз даючи урок, а кожен слабший учень, перебуваючи завжди під наглядом і маючи необхідну допомогу, ніколи повністю не відстане і, хоч і з меншими успіхами, все-таки зможе розвиватися разом з іншими.

Окрім двомісячних звітів про успіхи своїх підлеглих, які сильніші учні здаватимуть учителеві, додаючи при цьому домашню роботу, яку вони вважають найкращою, сам учитель теж повинен часто наглядати, як перші виконують свої обов’язки стосовно других. Щоб спростити йому цей обов’язок, кожна домашня робота учня має бути написана на половині зігнутого [вздовж] аркуша, а збоку на другій половині мають бути виправлення або зауваження того, хто перевіряв. Якщо якийсь учень із нижчого потоку матиме значні успіхи, його одразу переведуть до вищого, і навпаки: якщо хтось відставатиме, за покарання його понизять. У кожному із цих випадків професор має пильнувати, як старанно доклався до цього учень-наглядач; його треба похвалити або скартати чи, врешті, якщо це буде потрібно, замінити.

Домашні вправи

Відповідно до ходу програми, яка постійно розвиватиметься від речей простіших до складніших, учитель має давати учням домашні завдання. Спочатку він має взяти якийсь уривок із «Монітора», «Мемуарів», творів Красіцького тощо і, прочитавши його учням кілька разів, наказати принести те саме, написане ними з пам’яті, для порівняння з оригіналом. Потім їм треба давати для перекладу з іноземної мови польською обраний уривок класичного автора й порівнювати їхні роботи з перекладом хорошого вітчизняного письменника. Потім потрібно буде дати завдання скласти на задану тему лист, прохання, промову, використовуючи все складніші види писання прозою та віршем. Тема, на яку буде задано писати, нехай завжди стосуватиметься речей, їм більш відомих, не взятих зі стелі, але дійсних, які мають близький зв’язок із громадськими справами, національною історією, мораллю тощо. Часом їм треба давати для опрацювання критичний розгляд якогось прозового або віршованого твору, завжди починаючи від творів коротших і простіших до довших і ускладнених. Час від часу можна представляти увазі здібніших учнів свіжі національні періодичні або інші видання. Крім того, кожному можна буде укласти твір прозою або віршем на тему, яку він сам вибере, і принести на розгляд учителя. Роботи учнів, які, на думку вчителя, будуть варті відзнаки, потрібно вносити у спеціально складену відомість, а з часом ті, які виявляться цього достойними, можна буде подати до національних часописів.

***

«Монітор», згаданий у тексті Алойзія Фелінського, – це не наш «Волинський монітор» (про походження назви нашої газети ми писали тут), а один із перших польськомовних часописів, який виходив друком у Варшаві двічі на тиждень у 1765–1785 рр. Видання мало публіцистичне спрямування, а серед його авторів були найвидатніші письменники того часу.

(Продовження тут).

Анатолій Оліх

На фото: Кременецький ліцей. Фото Генрика Германовича.