Пропонуємо увазі читачів заключну частину трактату Алойзія Фелінського «Опис способу, як мають проводитися уроки польської літератури в Кременці».

Першу частину читайте тут, другу – тут.

У цій частині праці основну увагу автор приділяє мовним і стильовим аспектам письменницького мистецтва, а також питанню розвитку здібностей учнів. Роздуми та поради Алойзія Фелінського не втратили актуальності й будуть корисними сучасним викладачам і студентам, які вивчають літературу.

***

Мова. Граматика – це вступ до мистецтва писання; тож від того, на чому закінчилася граматика, починається риторика. Тому перша частина мистецтва писання – це глибше дослідження початків і будови людської мови, дальший розвиток правил рідної мови, краще пізнання її багатств і недоліків, щоби першими краще користуватися, а з другими краще справлятися. Здогадки, яким чином виникли мова і письмо. Будова мови. Польська мова, її давність і походження, її раптовий розвиток за епохи Ягеллонів. Порівняння фрагментів перекладів Тацита Кояловичем і Нарушевичем; давидових псалмів Яном Кохановським і Карпінським; Тассо Пьотром Кохановським і Ліпінським. Порівняння прози Гурніцького з прозою Красіцького, віршів Яна Кохановського з віршами Трембецького.

Різниця між давньою і сучасною польською мовою. Чому вона набагато менша в нашій мові, ніж у французькій? Характер нашої мови, її відмінності від інших, її вищість над усіма мовами, які використовують артиклі; спростування в цьому питанні неслушного закиду Блера; особливості нашої мови в синтаксисі, мовних зворотах, словах, великій кількості прийменників і способах їх уживання; її здатність, попри твердість звучання, до гармонійного порядку, більшого, ніж у латини, з яких причин? Інші зауваження про мову.

Чи від упадку Польщі аж досі наша мова розвивалася? Як надалі можна зберегти її чистоту і в чому вона могла би ще вдосконалитися? Хороший стиль – це зовсім не пуста і обмежена перевага, як декому здається.

Стиль. Що таке стиль? Без доброго стилю вас ніхто не буде читати, без нього важко увійти в історію, але не можна ніколи бути взірцевим письменником. Народи, які не дбали про те, щоби чисто і ясно писати, не відзначалися в образотворчих мистецтвах; навіть у ремеслах вони не досягли помітного прогресу або принаймні цей прогрес не відповідав вкладеним у нього зусиллям. Локк у своїй праці про людський розум навчив Європу більше, ніж усі німецькі метафізики. Якби античні філософи старалися писати зрозуміло, світ швидше розгледів би їхні помилки, а, може, деякі з них і самі їх не зробили б. У чому полягає краса стилю? Якості стилю, які необхідні в кожному виді письменства:

1. Ясність. Вона може бути подібна в польській мові, як у французькій. Доказом цього є проза Красіцького, так само ясна, як проза Вольтера. Помилки, які шкодять ясності, пов’язані з недостатнім розумінням предмету або невмілим використанням власної мови. І щодо першого, і щодо другого причини нетямущості, байдужості або складності зазвичай такі: а) незнання методології або безлад уяви; б) хибні, натягнуті, занадто мілкі або недоречні думки; в) перебільшення, бажання показати себе глибоким або лаконічним, надмірне використання оздоб і т. д.; надмірна довжина тексту, занадто часте використання дужок і т. д.; про це детальніше буде нижче; г) неправильний вибір слів, тобто використання таких слів, які невиразно відображають думку автора, як-то багатозначних, близькозначних або наукових чи технічних, і всяких незрозумілих пересічному читачеві без достатніх пояснень; д) неправильний порядок, тобто перекладання місцями, слів, яке псує натуральний зв’язок понять; е) неправильний синтаксис, тобто конструкція, як, наприклад, означення двох різних зв’язків за допомогою одного відмінка або одного прийменника і навпаки вживання двох схожих у польській мові відмінків так, що важко розрізнити, чи це перший, чи четвертий, другий, третій і т. д.; вживання поряд двох назв з однаковим закінченням, але в різних відмінках; вживання прикметника, який можна віднести до двох іменників; є) неправильне розміщення, повторення або пропускання займенників: він, вона, я, її, їх; або котрий, котра, котрі; або неправильне використання на останніх місцях займенників: що, себе, ся, свій, своє, своє і т. д.; ж) неправильне розміщення прислівника, який змінює сенс попереднього або наступного; з) неправильне використання, повторення або пропуск прийменників чи сполучників, які позначають зв’язок між частинами мови. Таким чином під кожним атрибутом стилю будуть деталізовані причини супротивних помилок і на кожен випадок будуть наведені приклади із найкращих польських авторів.

2. Точність або влучність висловлення.

3. Короткість або лаконічність.

4. Правильність або чистота мови.

5. Приємність.

6. Пристойність.

У комплексі всі ці прикмети стилю становлять досконалість (elegance).

Прикмети стилю, які потрібно застосувати для різних видів творів:

1) жвавість; 2) веселість; 3) серйозність, тобто шляхетність; 4) легкість; 5) дотепність; 6) простота; 7) щирість (naivete); 8) розчулення; 9) високомірність; 10) нестриманість. Під кожну прикмету стилю додаються мовні звороти, йому властиві та навпаки вишукані, надмірні або непристойні. Мовні звороти через призму слів і виразів.

Мовні звороти, притаманні максимам і принципам (principes). Міркування щодо початку й необхідність алегорії (tropes) та персонажа (figures). Метафора, порівняння, антитеза, іронія, гіпербола, персоніфікація, апострофа і т. д. Як розробляти й вести персонажі, тобто постаті?

Про укладання або ж компонування сюжету, приписи й зауваження щодо їх укладання. Періодичний і розірваний стиль; лаконічний і розвинутий стиль. Недоліки й переваги стилю загалом. Про гармонію в польській мові. Критичний розбір стилів Нарушевича, Красіцького, Коллонтая, Дмоховського.

Про перекладання. Поради з формування власного стилю.

Друга частина. Про різні види прозових творів

Доповнення зауважень про укладання, тобто компонування. Мета, метод, єдність, цілісність, довжина. Загалом є тільки три види творів: перший – навчальний, тобто дидактичний, де ми ставимо перед собою проблему, тобто питання, і розглядаємо її; другий – розповідний, де наводяться справжні або вигадані події; третій – описовий, у якому змальовується те, що ми бачимо або відчуваємо. Загальні норми для кожного із цих видів. Цього не достатньо і з яких причин? Види розмов. Листи, діалоги, науковий жанр, есе, критичні розбори, філософські трактати, твори про мистецтво і фахи. Історичний вид. Мемуари, життєписи славетних людей, історія мистецтв, наук і професій, мандрівки, літописи, історії народів, тобто власне історія, різні романи, любовна література, промови.

Про частини промови: 1) вступ; 2) засновок і поділ; 3) розповідь; 4) підтвердження або спростування. Завершення. Розмірковування над кожною з цих частин. Говоріння або декламація. Урочиста подія. Різниця в цьому плані між древніми і сучасними.

Спосіб досягти розвитку у промовах. Тип академічної промови. Мета, види, правила, польські та закордонні приклади, роздуми над ними.

Різновид судової промови. Розмірковування над древньою і сучасною. Польські судові промовці.

Вид промови на національних зібраннях. Промовці в англійському парламенті. Промовці на французьких національних зібраннях. Найкращі промовці в польських сеймах.

Вид проповідницької промови. Проповіді до простолюду. Проповіді в парафіяльних костелах. Проповіді у великих містах або столицях. Похоронні проповіді. Проповіді перед відкриттям трибуналів, сеймиків, сеймів і під час національних святкувань.

Під кожним видом і різновидом промови будуть вміщені приписи, згадані іноземні і польські зразки із зауваженнями до них.

Третя частина. Про різні види віршованих творів

Природа поезії. Її початок і розвиток. Міркування щодо поетичного стилю. Його відмінність від прози. Головні риси різних видів поетичного стилю.

Віршування, тобто будова польського вірша. Його початки, розвиток і вдосконалення. Поради і застороги для охочих писати польським віршем. Вид байок. Вид пасторалей. Мета, способи, ґатунки, польські та іноземні приклади цього виду, зауваження до них. Вид легкий або дотепний. Епіграми. Епіграматичні байки. Фрашки, вірш-лист. Елегійний або тужливий вид. Елегії, плачі, думи. Еротичний або любовний вид у численних різновидах, який має змальовувати кохання. Ліричний вид. Гімни, оди, псалми, співи, пісні.

Дидактичний вид. Дидактичні або філософські поеми, сатира, вірш-лист, який має моральну ціль або розглядає якесь питання. Драматичний вид. Трагедія, комедія, драма, опера. Епічний вид. Героїчні, героїчно-комічні поеми.

Четверта частина. Про здібності до промови та поезії, які ми називаємо природними

Як їх виявити? Як і наскільки кожну з них можна вдосконалити? Розсудок, уява, чутливість, ентузіазм, геній. Про смак. Про задоволення, які дає смак. Обговорення найкращих у цьому плані авторів.

Про найвище (du sublime) у предметах природи і творах, про красу в природі та в наслідуванні. Чи можуть зауваження з цього приводу бути корисними поетам і ораторам?

Про критику. Усі приймають загальні правила критики, але дуже мало людей критикують добре, з яких загальних причин? Застереження та поради щодо цього. Нам, полякам, необхідна критика, але не деспотична, не загальна і не надто сувора.

Про польську періодику. Про способи вдосконалення нашої літератури, виправлення і розширення смаку до науки. Про класику і романтику.

Анатолій Оліх