П’ять з’єднаних кольорових кілець на білому фоні є, мабуть, найбільш упізнаваним символом у світі. Ці сплетені двома рядами кола символізують п’ять континентів. Кольори кружалець (блакитний, чорний і червоний угорі, жовтий і зелений унизу), а також біле тло емблеми відтворюють барви, присутні на прапорах усіх держав світу.

Ідейним натхненником і розробником олімпійського прапора був ініціатор відновлення Олімпійських ігор, барон П’єр де Кубертен. Уперше прапор продемонстрували громадськості в 1914 р. під час відзначення 20-річчя прийняття рішення про відновлення змагань. Відтоді він є одним із найважливіших олімпійських символів. Під час церемонії відкриття прапор піднімають на щоглу, де він залишається аж до останнього дня ігор.

Кожен спортсмен, навіть із найвіддаленішого куточка світу, навіть найбільш титулований, у якого полиці вгинаються від чемпіонських трофеїв, мріє здобути такий бажаний титул, у якому міститься все. Досконалість, честь, слава, блиск і магія. Чемпіони світу не соромляться того, що плачуть як бобри, коли на їхні шиї вішають омріяну медаль.

У давнину Олімпійські ігри тривали п’ять днів. На цей час припиняли всі конфлікти й оголошували «Божий мир», який тривав два місяці. За цей час суперники та глядачі могли без перешкод дістатися на ігри та безпечно з них повернутися. А як стосується ця чудова ідея наших, нібито цивілізованих, часів?

Волосся стає дибки, коли ми думаємо про варварів ХХІ ст., які ведуть безжальні та криваві війни, але охоче сиділи би в почесних ложах спортивних арен. Брехня й облуда, які перейшли будь-які межі.

Перші олімпійці ще до початку змагань складали присягу перед скульптурою Зевса. Церемонія полягала в тому, що м’ясо дикого кабана ділили на шматки, які розкладали або розсипали перед фігурою, і кожен з учасників разом зі своїм батьком і братами присягався, що не вчинятиме жодного шахрайства. Також він запевняв, що останні 10 місяців перед олімпіадою ретельно тренувався.

Будь-яке виявлене шахрайство суворо каралося, а той, хто його допустився, був окритий ганьбою до скону. Спортсмен, який вигравав ігри, здобував невмирущу славу. На його честь писали вірші та встановлювали пам’ятники. Сам він отримував вінок із лаврових гілок, тобто олімпійські лаври. Матеріальні та грошові нагороди з’явилися значно пізніше і так залишилося донині.

Кожна олімпіада новітньої епохи, незалежно від того, які ляпи, невдачі, помилки й недоробки її супроводжували, завжди приносила неймовірні емоції спортсменам і вболівальникам. Назавжди в пам’яті польських фанів залишиться жест польського олімпійського чемпіона зі стрибків із жердиною Владислава Козакевича, який той показав на олімпіаді в Москві. Відтоді в повсякденні його знають як жест Козакевича.

В історію входили й надалі входитимуть спортивні скандали, чудові рекорди, драми травмованих спортсменів, сльози зворушення і гіркота поразки.

Натомість для всіх учасників і вболівальників Олімпійські ігри завжди будуть унікальними змаганнями, а отримані медалі – Святим Граалем у спорті.

Плакати як бобер (płakać jak bóbr), тобто невтримно, розпачливо.

Святий Грааль (święty Graal) – це символ чогось надзвичайно цінного, те, що важко здобути.

Жест Козакевича (gest Kozakiewicza) – певна позиція рук, не надто пристойна, яка одночасно виражає силу, перемогу та зневагу до суперника.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG

Фото: Pixabay / michaelwedermann