Героя цього нарису, вчителя в містечку Торчин біля Луцька, репресували за те, що він був керівником гмінного осередку партії ОЗН.
Як дізнаємося з анкети арештованого, Чеслав Янович Жеребецький народився в місті Сенява Ярославського повіту (зараз це Підкарпатське воєводство) 25 травня 1897 р. у робітничій сім’ї. Закінчив середню школу, в 1917–1918 рр. служив в австрійській армії рядовим. Після відновлення Польщею незалежності з 1918 до 1920 р. служив рядовим в 14-му піхотному полку Війська Польського.
Після закінчення польсько-більшовицької війни оселився на Волині. На момент арешту в 1939 р. працював учителем у початковій школі в Торчині біля Луцька. Був одружений з 33-річною Іреною. Подружжя проживало в Торчині на вулиці Костельній, 6.
Певний час Чеслав Жеребецький керував гмінною організацією партії ОЗН (пол. Obóz Zjednoczenia Narodowego, укр. Табір національного єднання – політична організація, в яку входили так звані пілсудчики). Саме політична діяльність стала причиною його арешту 28 жовтня 1939 р.
30 жовтня Жеребецького допитав співробітник оперативної групи НКВД, молодший лейтенант держбезпеки Артеменко. Він записав у протоколі, що Чеслав Жеребецький був членом ОЗН із 1937 р., а із січня 1938 р. керував гмінним осередком партії. За цих два роки, як засвідчив допитуваний, він провів приблизно 8–10 засідань, на яких члени партії в основному обговорювали насущні економічно-побутові питання, а також, за його словами, «відзначення дня народження маршалка Польщі Ридза-Сміглого, єврейське питання та вибори до Сейму». Згідно з протоколом допиту, Чеслав визнав, що на засіданнях звучали заклики до боротьби з революційним рухом, і він ці заклики підтримував та втілював у життя.
Жеребецький дав покази, що брав участь у засіданнях керівників гмінних осередків партії в Луцьку та загальних з’їздах ОЗН. На найбільшому з них, який відбувся в 1937 р., у луцькому кінотеатрі зібралося, за його словами, 3 тис. членів. Із керівників партії в Луцьку він контактував зі Смоличем і Федорчуком. Чеслав Жеребецький назвав прізвища 20 людей, які входили до Торчинського гмінного осередку партії.
Цього ж самого дня, тобто 30 жовтня, слідчий Артеменко допитав Жеребецького ще раз, склавши новий протокол допиту. На цій розмові енкаведист випитував арештованого про його співпрацю з поліцією, на що Чеслав Жеребецький заявив, що сам не був конфідентом і не знає, хто із його знайомих був інформатором поліції.
Ще арештований зазначив, що нібито погано справлявся з обов’язками, тому неодноразово писав прохання в повітову організацію, щоб його звільнили з посади. В червні 1939 р. його врешті відсторонили від керування гмінною організацією ОЗН.
Оскільки жодного компромату знайти не вдалося, 29 листопада слідчі допитали свідка – Феодосія Голембевського, члена КПЗУ з 1935 р., односельця Жеребецького. Той заявив, що не знає нічого ані про політичну діяльність Жеребецького, ані про його співпрацю з поліцією, ані про членів ОЗН у селі. Слідчий, роздратований, мабуть, такими показами, тобто їх відсутністю, навіть запитав (цитуємо з протоколу): «Як же це так: ви знали, що у вашому селі існує партія ОЗН, а хто керівник цієї організації, ви не знали?»
На це питання Голембевський відповів, що він особисто на зборах ОЗН не був і бути не міг, тож може засвідчити тільки те, що Жеребецький на зборах жителів Торчина закликав вступати до їхньої партії.
Оскільки працівники НКВД не змогли сформулювати жодних конкретних звинувачень, вони продовжили слідство.
Постанова про подальше розслідування слідчої справи Чеслава Жеребецького
Наступний допит був 13 січня 1940 р. Він розпочався о 21:05, а закінчився о 1:30. На ньому слідчий запитав про рядових членів партії ОЗН у Луцьку, але Жеребецький знову заявив, що, крім названих ним раніше Смолича і Федорчука, нікого не знає. На запитання слідчого, чи є він польським націоналістом, арештований відповів ствердно. Слідчий одразу відреагував: «Яку контрреволюційну націоналістичну роботу ви проводили як націоналіст?» На це допитуваний сказав: «Я контрреволюційною діяльністю в організації не займався, наша організація була націоналістичною і ставила перед собою завдання об’єднати польську націю». Також твердо наполягав на тому, що не брав участі в боротьбі проти революційного руху в Польщі.
Слідчий намагався зайти з іншого боку, шукаючи потрібну для звинувачення інформацію. Він звинуватив Жеребецького в тому, що той був офіцером і брав участь у польсько-більшовицькій війні. На це підслідний сказав, що він дійсно навчався в австрійській офіцерській школі, але її не закінчив, і в польській армії воював рядовим. У боях із більшовиками він участі нібито не брав. Службу, за його словами, був змушений покинути через важке поранення в руку в боях із петлюрівським військом.
Оскільки жодних достатніх доказів слідчі знову не здобули, 23 січня було прийнято рішення провести додаткове слідство та опитати всіх свідків, про яких згадувалося у справі.
Теофіл Косіорек, столяр із Торчина, сказав, що він тільки платив членські внески, але активної участі в житті осередку не брав. Із Жеребецьким не був близько знайомий, чув його кілька разів на зборах і мітингах із нагоди державних свят. У політиці не розбирається, членом партії став випадково.
Анджей Маркевич, селянин із села Будки, заявив, що живе далеко, за 7 км від Торчина, тому Жеребецького майже не знає. У партію, за його словами, вступив, бо чув, що членам ОЗН безплатно роздадуть найкращу землю, а чим організація займається, взагалі не знав.
Подібні покази дали Станіслав Мадейський із Торчина та Ядвіга Ковнастова, вчителька з Будок.
25 січня 1940 р. попереднє слідство завершили й Жеребецькому висунули обвинувачення в порушенні ст. 54–14 Кримінального кодексу УССР, але винним він себе не визнав. Попри це справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР.
Згідно з випискою із протоколу № 145 від 2 листопада 1940 р., Чеслава Жеребецького помістили у виправно-трудовий табір строком на вісім років, відраховуючи термін від 10 жовтня 1940 р. Покарання відправили відбувати в Івдельлаг.
У вересні 1941 р. на основі Угоди Сікорського-Майського його амністували та звільнили з табору.
Довідка про амністію Чеслава Жеребецького
Заключенням прокуратури Волинської області від 5 червня 1989 р. Чеслава Жеребецького реабілітовано.
Прогалини в долі Чеслава Жеребецького ми можемо заповнити завдяки публікації в «Історично-освітньому огляді» – квартальнику Польського педагогічного товариства і Спілки польських учителів, присвяченого історії освіти та виховання. У статті «Польські вчителі з південно-східних земель ІІ Речі Посполитої – жертви совєтських злочинів у 1939–1941 рр. Депортовані, ув’язнені, вбиті» авторства Агнешки Грендзік-Радзяк (опублікована в № 189–190 за 2005 р.) знаходимо під номером 172 детальну біографічну довідку про героя нашого нарису.
Із неї дізнаємося, що Чеслав Жеребецький закінчив Учительську семінарію в Тернополі. Тяжке поранення в руку отримав у 1919 р. у боях під Львовом, після операції його комісували. 16 вересня 1919 р. Жеребецького призначили вчителем у польській школі в Малій Глуші Ковельського повіту. У серпні 1920 р., у зв’язку з наближенням лінії фронту, він був змушений евакуюватися далі на захід.
1 вересня 1923 р. за власним проханням його перевели до загальноосвітньої школи в Голобах. У 1929 р. шляхом конкурсу Чеслав Жеребецький став учителем семикласної Державної загальноосвітньої школи № 2 у Луцьку. Тоді ж отримав річну оплачувану відпустку й закінчив Вищі вчительські курси у Варшаві.
Із 1930 р. вчителював у Торчині, водночас виконуючи функції заступника керівника школи. Викладав польську мову, історію та спів у старших класах, керував шкільним хором і завідував учнівською бібліотекою. Був активним громадським діячем, членом організацій «Каси Стефчика», «Самооборона народу», «Освіта для дорослих». Був нагороджений срібним Хрестом Заслуги.
Учителя Чеслава Жеребецького арештували 28 жовтня 1939 р. прямо на уроці. Після кільканадцяти місяців у Луцькій в’язниці він тяжко захворів, тож покидав тюремну камеру на ношах. Потрапив в Івдельлаг за Уралом. Оскільки як інвалід був непридатний до фізичних робіт, працював у так званій шарашці, тобто тюремній лабораторії, де видобували екстракт із хвої.
Після амністії поїхав до Казахстану шукати свою дружину Ірену. Вона теж учителювала в Торчині, викладала фізичне виховання в молодших класах, а у квітні 1940 р. її як дружину «ворога» депортували до Леб’яженського району Павлодарської області в Казахстані. Знайти її допоміг старший брат Чеслава Здзіслав Жеребецький. Брат до війни працював директором гімназії імені Адама Міцкевича та Юліуша Словацького у Вільнюсі, а в 1940 р. був арештований і теж потрапив до табору. В 1941 р. після амністії посольство Польщі в Москві призначило Здзіслава Жеребецького делегатом в Бузулуку, де перебували командування і штаб Армії Андерса.
Завдяки допомозі брата Чеславу з дружиною Іреною вдалося покинути СССР разом з Армією Андерса. Дружина залишилися в Індії, де навчала польських дітей у школі у Валіваде. Натомість чоловіка мобілізували і він пройшов увесь бойовий шлях Польських збройних сил на Заході, аж до їх розпуску у Великобританії.
Після війни Чеслав Жеребецький оселився в Мелтон-Моубрей в англійському графстві Лестершир, дружина Ірена перебралася до нього. Чеслав Жеребецький помер 22 жовтня 1963 р. Дружина пережила його майже на 30 років і померла 13 жовтня 1992 р. Їхні останки спочивають на кладовищі в Мелтон-Моубрей.
***
З архівними кримінальними справами громадян УССР, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сторінці Державного архіву Волинської області.
(Далі буде).
Анатолій Оліх
