Попри холодний вітер, сонце за хмаркою і кілька сніжинок, які беруться невідомо звідки, пролітаючи час від часу, весна почалася повним ходом. Знаки на землі й на небі безпомилково вказують на те, що дороги назад уже немає.

Усе зелене з усієї своєї сили пнеться з іще недавно задубілої землі. Крокуси, підсніжники, анемони й підліски прикрашають луки, поля і кожен шмат ґрунту, який тільки припаде їм до смаку. Пернаті створіння, більші й менші, та й навіть повністю мініатюрні, співають, цвірінькають, виводять трелі скільки є сил у пташиних горлянках.

І байдужі їм уже жирненьке сальце, яке вивішували для них усю зиму, розсипане в широкому жесті різноманітне зерно, а разом із ними інші смаколики, підсунуті людиною. Коли навкруги аж кишить від мушок, комарів, личинок і чудових гусениць – у сам раз на пташиний зуб, то чи будуть шпаки, сойки, повзики, не кажучи вже про синичок, морочити собі голову обробленими харчами?

Настала пора на герці в саду, на збирання гілочок, пір’їнок, травинок і сухих листків, щоб збудувати своє омріяне житло, а майбутню пташину дружину очарувати, щоб вона тобою захоплювалася. Попри те, що крилаті створіння завантажені весняною роботою по вуха, вони все ж обов’язково знаходять час на те, щоб настовбурчити пір’ячко, повитати у хмарах і позалицятися до протилежної статі. Адже без усіх цих занять до того прекрасно збудованого житла не було би кого привести.

Щоб весняне щастя було цілковитим, до повноти картини не вистачає ще лелек. Ці білі пташиська на червоних ногах-ходулях викликають симпатії геть у всіх. Ми з неспокоєм дивимося на великі ще пусті гнізда і переживаємо, коли наш знайомий Войтек (так у багатьох регіонах Польщі називають лелек) нарешті прилетить і оголосить про цю подію світові радісним характерним клекотом.

А якби ще вдалося побачити його вперше у польоті, то щастя було б абсолютним, адже не від сьогодні відомо, що така подія – це гарне віщування на весь рік. Попри те, що весна – це час, повний надії та радості, завжди знайдеться ложка дьогтю в діжці меду. Ця отрута – це бездумні люди, які випалюють суху траву, що залишилася після зими.

На щастя, в Польщі запровадили досить суворі покарання та високі грошові штрафи, які значно обмежили цю варварську практику. Однак завжди знайдуться ті, хто підпалюватиме висохлі луки, не задумуючись над тим, що вони руйнують екосистему, а в полум’ї гине всяке життя, тваринне і рослинне, яке пробуджується після зими.

Тож не будьте, люди, бездумними дикунами й дозвольте іншим також жити.

***

Мати роботи по вуха (mieć pracy po uszy), тобто дуже багато, бути зайнятим.

З’їсти щось якраз на зуб (zjeść coś w sam raz na ząb), тобто спожити небагато, лише трохи заспокоїти голод.

Щось іде повною парою (coś rusza pełna parą), тобто повним ходом, швидко.

Настовбурчувати пір’ячко (stroszyć piórka), тобто робити все, щоб комусь сподобатися.

Витати у хмарах (bujać w obłokach) – високо літати, а також мріяти про щось або когось.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька польської мови, скерована до Луцька організацією ORPEG