Минуло 20 років від висвячення єпископа-ординарія Маркіяна Трофим’яка.

«Ми знали, що час атеїзму та боротьби з релігією колись завершиться, що так не може бути завжди. Але ніхто з нас не смів навіть мріяти, що це станеться за нашого життя і, тим більше, що ми будемо не лише свідками, але й учасниками цього відродження». Так згадував період більш ніж двадцятилітнього минулого луцький ординарій, єпископ Маркіян Трофим’як, розпочинаючи відправу подячної літургії 2 березня 2011 року у луцькому Кафедральному Cоборі святих Петра і Павла.

Відродження прийшло несподівано. 16 січня 1991 року Святійший Отець Іоанн Павло ІІ призначив перших єпископів для України, повертаючи до життя римсько-католицьку ієрархію на її землях. Уперше з часів війни у львівському латинському Кафедральному Соборі відбулася хіротонія єпископів. 2 березня 1991 року архієпископ Мар’ян Яворський, львівський митрополит, а нині – кардинал, висвятив трьох єпископів: о. Рафаїла Керницького, о. Яна Ольшанського і о. Маркіяна Трофим’яка.

Двадцять років по тому, на Євхаристії у луцькому римсько-католицькому Кафедральному Соборі зібралися пастирі Церкви, священики й черниці та численні прихожани, щоб разом прославити Бога і подякувати Йому за врятування і відродження Церкви на цих теренах, а також просити Його про благодать і благословення на дальші роки для ординарія луцької дієцезії, єпископа Маркіяна.

Проголошуючи гомілію, архієпископ, львівський митрополит Мєчислав Мокшицкі говорив про внутрішнє перетворення, яке, здійснюючись у серці людини, стає витоком усіх перемін у світі. «Піди й подивися, – цими словами заохочував Нафанаїла апостол Филип, щоби той дарував собі кепкування і особисто переконався, чи може бути щось добре з Назарету. А, отже, йде до Ісуса і з недовірка стає сповідником. Пізнає Вчителя не з чуток, стереотипів і пліток, а завдяки особистій зустрічі з Ним, особистим близьким відносинам. Такі люди стають свідками, а саме свідки й потрібні Христові», – сказав митрополит.

Здавалося неможливим, щоб релігійне життя збереглося у країні, де закривали і руйнували храми, а прихожан та їхніх пастирів жорстоко переслідували, вивозили чи убивали. Однак були люди, котрі, завдяки тісному зв’язку, близькості з Богом, могли протистояти атеїстичній і антилюдській системі. Історія кожного з них розпочинається з того, що вони «пішли й побачили», а потім – залишилися і крокували за Вчителем, куди би Він не пішов.

На завершення урочистої літургії владику Маркіяна привітали з ювілеєм присутні римо-католицькі єпископи і священики, представники православної Церкви: архієпископ, митрополит Рівненський і Острозький Євсевій і архієпископ Луцький і Волинський Михаїл (Української Православної Церкви Київського Патріархату); архієпископ, митрополит Луцький і Волинський Ніфонт разом зі священиками Української Православної Церкви Московського Патріархату. Від імені греко-католицького єпископа, луцького екзарха Йосафата Говери промовляв о. мітрат Роман Бегей. Єпископа також привітали п. Томаш Янік – Генеральний консул Республіки Польща у Луцьку, п. Микола Романюк – луцький міський голова, п. Валентин Вітер – заступник голови обласної ради, п. Володимир Дорошенко – від імені голови Волинської обласної державної адміністрації п. Бориса Клімчука, а також представники луцьких навчальних закладів і товариств польської культури у Луцьку.

В’ячеслав КРИШТАЛЬ