«1945 рік відкриває останній розділ політичної кар’єри Генрика Юзевського в пост-ялтинській реальності», – сказала доктор Анна Адамус із варшавського відділу Бюро національної освіти польського Інституту національної пам’яті.
12 жовтня доктор Анна Адамус із польського ІНП зачитала в Польському клубі в Луцьку реферат «Життя й діяльність Генрика Юзевського та переслідування його Службою безпеки після Другої світової війни». На початку вона нагадала біографію волинського воєводи, а потім присвятила увагу 1945–1956 рр., коли Генрик Юзевський продовжував підпільну діяльність уже в соціалістичній Польщі. Доповідачка зазначила, що, попри існування такої можливості, Юзевський вирішив не покидати Батьківщину й до 1953 р. йому вдавалося успішно уникати арешту, постійно змінюючи місце проживання та документи.
«На відміну від більшості поляків, він не вважав Ялтинську угоду зрадою Польщі, а бачив у ній аналог Ризького миру 1921 р. Юзевський робив такі висновки, вважаючи, що ця угода остаточно не вирішує польського питання та що належить використати першу можливу нагоду, аби змінити ситуацію. Він надіявся, що Польщі вдасться звільнитися з-під радянського панування», – зазначила доктор Анна Адамус.
Генрика Юзевського заарештували в березні 1953 р. й ув’язнили в тюрмі на вулиці Раковецькій у Варшаві. Матеріали Служби безпеки Польщі свідчать, що спецслужби ПНР шукали Генрика Юзевського, який переховувався під різними псевдонімами, ще з 1945 р. Матеріали слідства дуже об’ємні. «Документи спостереження за Юзевським і слідства нараховують аж шість томів – близько 3 тис. сторінок. У них містяться накази, протоколи, списки осіб, що фігурують у його справі, звіти й записки сексотів, міжвідомча переписка, ордер на арешт, а також вирок, виданий владою ПНР», – повідомила Анна Адамус. Також вона звернула увагу на те, що слідство стосувалося всієї антиросійської діяльності Юзевського, починаючи від 1905 р., тобто від часу, коли йому було 13 років.
Допити Юзевського тривали безперервно шість днів на тиждень: від 8.00 до 16.00, а потім від 20.00 до 24.00. Від 22 квітня до 10 липня 1953 р. слідчі залишили його у спокої, адже вже були затримані всі люди з кола Юзевського, тож у їхньому розпорядженні було достатньо обтяжливих матеріалів. «Слідчі під час допитів використовували радянський біографічний метод, який полягав у тому, що в’язень змушений був неодноразово розповідати свою біографію, під час чого в нього випитували нові факти та з’ясовували неточності».
У 1954 р. Юзевського засудили до довічного позбавлення волі. У 1956 р. за амністією йому пом’якшили покарання до 12 років. У жовтні 1956 р., внаслідок так званої гомулківської відлиги, покарання зменшили до 5 років, а потім вирок взагалі анулювали.
У в’язниці Юзевський почав писати мемуари. Після звільнення він повернувся до малювання й більше ніколи не займався політичною діяльністю.
Зустріч відбулася з нагоди вшанування 125-річчя від дня народження Генрика Юзевського.
Наталя ДЕНИСЮК
Фото: Анатолій ОЛІХ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: