Школа польської мови при Товаристві відродження польської культури імені Юліуша Словацького в Кременці у 2016–2017 навчальному році прийняла більше двохсот учнів різних вікових груп, що у два рази більше, ніж минулого року. У вересні вона переїхала в нове приміщення на вулиці Вишневецькій, 103.
Школа почала свою діяльність в 1990 р. із п’ятнадцятьма учнями. Спершу їх навчала Ядвіга Гуславська, яка перед початком цієї роботи закінчила курси польської мови, організовані Вищою педагогічною школою у Кракові. Заняття проходили у другій половині дня в класі, орендованому в середній школі № 1. Керівництво фірми «Energopol», яка в той час будувала атомну електростанцію в Нетішині, забезпечило клас столами, стільцями, книжковими шафами та книгами. Працівники цієї організації були членами товариства. Методичну допомогу першій вчительці школи надавала Ірена Сандецька – вчителька польської мови та історії в Кременецькому ліцеї в міжвоєнний період. Після Другої світової війни спочатку Марія Сандецька, а потім її дочка Ірена Сандецька у своєму домі, потайки від радянської влади, катехизували в малих групах дітей із польських родин і навчали основ польської мови. Пані Ірена, навчаючи дітей понад сорок років, написала для них «Elementarz dziecka polskiego» («Букварик польської дитини»). Підручник видали аж у 2007 р. завдяки старанням Маріуша Ольбромського – тодішнього директора Національного музею в Перемишлі, організатора наукової конференції «Діалог двох культур», який активно долучається до полонійної діяльності в Кременці.
Із 1992 р. польську мову викладали отець Чеслав Щерба і місцева вчителька математики, полька Емілія Шульган. Наступних вчителів скерували з Польщі завдяки співпраці товариства зі «Спільнотою польською», Фондом допомоги польським школам на сході імені Тадеуша Гоневича та з теперішнім Центром розвитку польської освіти за кордоном. У вересні 1993 р., коли настоятелем місцевої парафії був отець Тадеуш Мелешко, школа переїхала до парафіяльного будинку. Заняття відбувалися на мансарді, а на першому поверсі містився паспортний стіл.
Найдовше в Кременці працювала вчителька з Білостока Мирослава Томчак. П’ять років, починаючи з 1998 р., вона провадила активну діяльність у товаристві. Мирослава Томчак не тільки навчала польської мови, але й організовувала табори для дітей, редагувала журнал «Wspólne Dziedzictwo» («Спільна спадщина»), опікувалася своїми учнями під час їхнього навчання в Польщі, співала в хорі й навіть забезпечувала товариство необхідним інвентарем, наприклад плитою і холодильником. У Кременці дотепер її згадують як енергійну, кмітливу, доброзичливу, відкриту й веселу людину.
Лише у 2001 р., за отця-настоятеля Владислава Іващака, парафіяльний будинок повністю передали католицькій церкві. Тоді силами товариства в період від вересня до 10 листопада там зробили капітальний ремонт приміщення на першому поверсі. 11 листопада там організували урочисте відкриття садиби і святкування Дня незалежності Польщі. На плебанії до послуг товариства знаходилася велика зала для зібрань, урочистостей, навчання танців, а також дві малі зали: бібліотека і клас польської мови. Приміщення мали польський характер, на стінах висіли польські національні символи, портрети польських королів, Юліуша Словацького та велика карта Польщі. Бібліотеку забезпечували книгами польські установи, приватні особи – вихідці з Кременця, які проживають у Польщі. Однак умови навчання не були відповідними. В будинку не було води й туалету. Ще до минулого навчального року вчителька змочувала губку в льодяній воді, яку приносили з джерела. Перед заняттями приміщення обігрівалося кафельною пічкою. В класі вільно розміщувалися тільки десять учнів. Щоб умістити чотирнадцять дітей, потрібно було винести книжкову шафу і на її місце поставити стільці. Через брак місця на заняттях важко було користуватися проектором і екраном, подарованими товариству з нагоди двадцятип’ятиріччя діяльності Генеральним консульством РП у Луцьку, тому, що не було можливості їх встановити.
Незважаючи на незручності, учнів ставало щораз більше. Вчителі продовжували працювати, заохочуючи зацікавлених осіб взяти участь у конкурсах, відзначеннях польських патріотичних свят, навчитися танцювати полонез, читати польську поезію та співати польські пісні, а відтак підтримувати польську культуру в Україні, утверджувати свою національну ідентичність, а також цікавитися культурою та мовою держави, з якою Україна межує і хоче співпрацювати.
Учні разом з учителями та священиками виїжджали на навчальні тури до Кам’янця-Подільського, Бучача, Івано-Франківська, Язлівця, Олеська, Острога, Львова. Вони пізнавали історію та культуру своєї країни, закріплювали знання польської мови.
Учні школи є лауреатами міжнародних конкурсів «Вогнистий Ангел Волині» та «Бути поляком», змагань, організованих польськими товариствами в Україні та польським консульством, таких, як «Польські сліди», фотоконкурс, ініційований Центром розвитку польської освіти за кордоном, польський диктант, організований фондом «Свобода і демократія», конкурс поезії Марії Конопницької, конкурс співаної поезії в Ковелі.
Серед випускників школи є студенти університетів Варшави, Кракова, Вроцлава, Любліна та Жешува. Сім учнів закінчили польську філологію. Завдяки цьому Кременецька гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка має добре підготовлених викладачів польської мови, а Музей Юліуша Словацького компетентних працівників.
Теперішні учні школи в основному мають польське походження. Вивчення польської мови уможливлює їм отримання Карти поляка, навчання в Польщі, репатріацію до країни своїх предків, налагодження контактів із родиною, швидшу інтеграцію з учнями шкіл у Польщі, адаптацію до польської системи освіти. Всі учні, окрім того, що пов’язані з Польщею та польською культурою, мають також інші спільні риси. Вони показують високий рівень культури, інтелекту й бажання вчитися. Учителям, скерованим Центром розвитку польської освіти за кордоном, дуже приємно з ними працювати.
Сьогодні вивчення польської мови відбувається у відмінних умовах. Школа знайшла просторе приміщення в новій будівлі. Безперечно, на збільшення кількості учнів впливає використання сучасних дидактичних засобів та комфортні умови навчання. І це ще питання, чи в Кременці діє невеличка суботня школа, чи велика школа польської мови.
Дорота ПРОНЖИНСЬКА,
учителька, скерована до Кременця організацією ORPEG
Фото авторки
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
КРЕМЕНЕЦЬКІ ХРОНІКИ: ВІД ДАВНІХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ