Одного дня під час зустрічі з дітьми отець Юзеф Тішнер запитав: «Яке з усіх творінь Богові вдалося найкраще?» Всі мовчали. За хвилину наперед вийшла дівчинка і відповіла: «Я». Пролунав сміх, проте панотець сказав: «Так. Ти маєш рацію».
Для Юзефа Тішнера найважливішою була зустріч з іншою людиною, потім – філософія і на третьому місці – священницьке служіння. За цим принципом він мислив, діяв і працював. Його життя і священницьке служіння відзначалися глибоким розмірковуванням над складними відносинами людини з Богом, з іншою людиною, природою і пошуками свободи у визначенні себе, своїх обмежень і можливостей.
Священником він став усупереч батьківській волі. Вивчав філософію і богослов’я в Ягеллонському університеті, закінчив Вищу духовну семінарію Краківської архідієцезії. Тут познайомився з Каролем Войтилою (майбутнім Папою і Святим Йоаном Павло ІІ, – перекл.), із яким товаришував до кінця життя. Умів поєднувати філософські, богословські та громадські захоплення з обов’язками душпастиря. Співпрацював із часописами «Znak» і «Tygodnik Powszechny».
Саме світ і люди, які нас оточують, їхні насущні проблеми, питання, смутки й радості стали центром зацікавлень Тішнера, тому він звернувся до феноменології та екзистенційної філософії, в яких убачав можливість займатися філософією з відсиланням на конкретні справи, що стосуються кожної окремо взятої людини.
У 1963 р. Юзеф Тішнер здобув докторське звання, захистивши дисертацію про Едмунда Гуссерля, яку він писав під керівництвом професора Романа Інгардена. Тема його праці «Я» трансцендентальне у філософії Едмунда Гуссерля».
У 1982 р. разом із професором Кшиштофом Міхальським і професором Гансом-Георгом Гадамером заснував Інститут гуманітарних досліджень у Відні. Поглиблено вивчав праці філософів Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, Еммануеля Левінаса, Мартіна Гайдеггера, Серена К’єркегора, Фрідріха Ніцше та Едмунда Гуссерля. Багатьох із них читав в оригіналі.
Був капеланом Спілки підгалян (підгаляни – етнічна група в Карпатському регіоні, – перекл.). Відправляв для них щорічно меси на Поляні-Руснаковій біля Турбача. Сьогодні, йдучи промаркованою жовтим кольором стежкою на найвищу вершину Горців (хребет у Західних Бескидах, – перекл.), можна зайти до гарної каплички й помолитися за його душу та душу Йоана Павла ІІ, його друга.
Плакат 20-х Тішнерівських днів, сайт dni.tischner.pl
Тішнер філософствував, ставив запитання й шукав добра для кожної людини. Він відчував відповідальність за себе й інших, бачив людину хвору, ту, що помирає, невпевнену й обтяжену сумнівами, не тільки і виключно якусь абстрактну ідею.
Він дуже любив розмови, тому вважав, що люди повинні спілкуватися між собою, особливо ті, що різняться поглядами. Був переконаний, що ніхто не має монополії на істину. Кожна частина істини повинна бути результатом діалогу. Тішнер вважав, що правда міститься десь посередині, вона з’являється в результаті діалогу й дискусії, обміну думками. Найважливішими, на його думку, є відповідальність, сумління, етика і звичайна людська солідарність. Його називали капеланом «Солідарності» з часу проповіді, з якою він звернувся до профспілчан 2 жовтня 1980 р. У ній він, зокрема, промовив відомі Христові слова: «Носіть тягарі один одного».
Багато разів дискутував і писав про свободу. Не любив вказувати людині єдино правдиві та правильні дороги – кожен, на його думку, має самостійно знайти свою стежку. Треба тільки показувати людям можливості, розмовляти з ними й остерігати перед спокусами скоритися наказам інших, а ще – навчити їх відповідати за свої вчинки. Він добре бачив людину гомо совєтікус, поневолену комуністичною системою.
Найвідоміші його книжки – це «Світ людської надії», «Захід томістичного християнства», «Ціннісне мислення», «Польська форма діалогу», «Нещасний дар свободи», «У країні хворобливої уяви», «Етика солідарності», «Ксьондз на манівцях», «Філософія драми», «Суперечка про існування людини», а також гумористична «Історія філософії по-гуцульськи».
Книжки авторства Тішнера, Public domain
Юзеф Тішнер славився неабияким почуттям гумору. Тож наведемо два його анекдоти. До хати Франека Гонсениці влітає з криком жінка: «Газдо, ваша баба зраджує вас у лісі з сусідом!» «Е-е-е, – відповідає спокійно Франек, – та який то ліс? Так, тільки три дерева…» І другий. Один гуцул почав незаконно будувати дім. Звів уже стіни, залишилося зробити дах, коли приїхала комісія й зупинила будівництво. Члени комісії склали протокол і опечатали вхід до будинку. Приїжджають через два дні, дивляться – а на хаті дах. «Агі, видите, пішов дощ. То й мусив був дах поставити, бо ся бояв, що то вам тії печатки намокнуть».
Однак найбільше мені запам’яталися слова Юзефа Тішнера, скеровані до Йоана Павла ІІ, коли той уже був хворий: «Страждання не облагороджують». Здається, він мав на думці, що страждання є тим, чим вони є, – болем, людською мукою, а не облагородженням будь-кого, й тому кожен із нас уникає страждань і болю, а шукає щастя.
Саме зараз, 13–15 жовтня, відбуваються 20-ті Тішнерівські дні, під час яких можна взяти участь у богослужінні в намірі професора Юзефа Тішнера, лекціях і диспутах про солідарність, історичні провини, любов і праведність. Можна також подивитися фільми про священника-філософа та послухати фрагменти його книжки «Етика солідарності». Деталі на сайті: dni.tischner.pl.
Після смерті, згідно із заповітом, Тішнера поховали в його рідному селі Лопушна. У Кракові діє Інститут думки Юзефа Тішнера, який займається збиранням всіх матеріалів, пов’язаних із ним, а в Лопушній є меморіальний дім, присвячений священнику-філософу.
Могила Юзефа Тішнера в Лопушній. Artur Nowacki, CC BY-SA 2.0
Вєслав ПІСАРСЬКИЙ,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МЕЧИСЛАВ ФОГГ – СИМВОЛ ГАРНОЇ ПОЛЬСЬКОЇ ПІСНІ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ДАНУТА СТЕНКА – АКТРИСА, ЯКА ЛЮБИТЬ БЕЗКІНЕЧНІ ВИПРОБУВАННЯ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЄЖИ ГРОТОВСЬКИЙ – ВЕЛИКИЙ ПРОВІСНИК, МАГ І РЕФОРМАТОР ТЕАТРУ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КОРТЕЗ – ГІПНОТИЧНИЙ ГОЛОС НА СЦЕНІ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КШИШТОФ КРАВЧИК – КОРОЛЬ ПОЛЬСЬКОЇ ЕСТРАДИ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АДАМ ЗАГАЄВСЬКИЙ – СПІВЕЦЬ СКАЛІЧЕНОГО СВІТУ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: СТАНІСЛАВ БАРАНЬЧАК – ВИДАТНИЙ ХІРУРГ СЛОВА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЮЛІУШ МАХУЛЬСЬКИЙ – КОРИФЕЙ ПОЛЬСЬКОГО КІНО