Свідками життя міста можуть бути не лише документи, а й живописні та графічні твори. До міських літописців другої третини ХХ ст. належить Гаврило Остапенко, самодіяльний художник, педагог, волинянин, житель Луцька.
Із 8 до 21 серпня діти і молодь із полонійних товариств, які діють у Тернополі та Луцьку, відпочивали у в таборі «Фьорд» у Смолдзінському Лісі, що на березі Балтійського моря.
Закриймо на хвилинку очі і даймо волю фантазії. Забудьмо про все погане та дозвольмо мріям заполонити нас. Луцьк, місто з величезним потенціалом, через п’ять, десять чи п’ятнадцять років може змінити свій вигляд.
Луцьк розширює пропозицію туристичних послуг. Через два роки діяльності Центру туристичної інформації та послуг, а також через рік після видання путівника містом, його переклали польською мовою.
У серпні 1985 року Волинський краєзнавчий музей відкрив нову експозицію в будинку по вулиці Галана, 2 (нині – Шопена, 20). Тут музей розміщується до сьогоднішнього дня.
Хлібом і сіллю, квітами, вигуками «Слава Україні!», «Герої!» та «Дякуємо!» лучани зустріли бійців спецбатальйону «Світязь», котрі вийшли з оточення під містом Іловайськ Донецької області.
Під час серпневих відвідин Волині журналісти зі сходу та півдня України побували в музеї-садибі родини Липинських. У цьому будинку пройшли дитячі та юнацькі роки видатного історика, українського державного діяча В’ячеслава Липинського.
