Очолюючи Комітет порятунку України – організацію, яка працювала задля порятунку українців під час Голодомору, Ольгерд-Іполит Бочковський відвідував багато країн, де розповідав про жахливі події в радянській Україні.
В історії чесько-українських відносин ХХ ст. заслуговує уваги надзвичайно важлива й цікава постать Ольгерда-Іполита Бoчковського. Соціолог, етнолог і політолог був близьким другом і навіть учнем першого президента Чехословаччини Томаша Масарика. Будучи поляком за походженням, він активно працював на науковому й публіцистичному поприщі заради чеської та української культур.
Невідомо що вплинуло на життєвий вибір молодого Іполита, переконавши його працювати на благо інших культур, а не рідної. В Державному архіві Кіровоградської області знаходиться метрика Бочковськогo (ф. 722, оп. 1 спр. 1 арк. 74), яка свідчить про те, що він народився 1 березня 1885 р. у польській родині й був охрещений у костелі в Єлисаветграді (тепер Кіровоград). Його мати походила з Литви, з родини Раєцьких. Під цією ж датою записано й брата Іполита Мечислава, який помер у грудні того ж року. Пізніше в сім’ї народився ще один син – Тадеуш. Через те, що Бочковський-старший працював на залізниці, та у зв’язку з призначенням його на різні посади, сім’я час від часу переїжджала з місця на місце. Ймовірно, Іполит народився в одному із сіл поблизу Кіровограда. Пізніше родина проживала в теперішньому Дніпропетровську й, нарешті, оселилися в Кіровограді, неподалік від залізничного вокзалу. У 1903 р. хлопець закінчив із відзнакою місцеву школу та в 1905 р. поїхав із рідних країв. Його брат Тадеуш продовжував навчання й незабаром став католицьким священиком.
Здібний хлопець, який володів кількома мовами, зокрема грузинською та кельтською, в 1906 р. ненадовго оселився у Кракові. Після двох років вивчення економіки в Санкт-Петербурзі він планував продовжити навчання там. Проте з невідомих причин опинився в Карловому університеті в Празі на факультеті філософії та навчався там до 1909 р. Пізніше він згадував, що до Європи їхав так, наче втікав із в’язниці до свого рідного дому.
У Празі він познайомився з польським середовищем, залишилися спогади про його активну діяльність у ньому. Перша відома праця авторства Ольгерда-Іполита Бoчковського з’явилася, коли йому було 22 роки. Її назва – «Ruske politické strany групу» («Російські політичні партії та об’єднання»). У 1908 р. студент зблизився з відомим ученим і політиком Томашем Масариком. Під його впливом він почав цікавитися національними й націоналістичними ідеями, відповідними політичними рухами. У той час виходять друком і його перші статті на тему націоналізму. Об’єктом зацікавлення вченого Бочковськогo стали національні течії в Чехії та Фінляндії. В роботі особливо допомагало знання мов. Під кінець навчання Іполит говорив 20 мовами, зокрема вивчив українську.
Після університету Іполит Бочковський займається дослідженням українського національного руху. В той час також починає свою діяльність у сфері розвитку українського національного руху і Вацлав Липинський гербу Бродзіц, поляк із Волині. У 1909 р. в Кракові виходить одна з його перших робіт «Szlachta na Ukrainie. Udział jej w życiu narodu ukraińskiego na tle jego dziejów» («Шляхта в Україні. ЇЇ діяльність у житті українського народу на тлі його історії»). Невідомо, чи причини діяльності на благо розвитку української культури й зацікавлення національною ідеологією українців були для Липинського та Бочковськогo однаковими. Залишається фактом, що сьогодні їх вважають засновниками українського націоналізму та тих принципів, які спричинили виникнення національного руху після Першої світової війни. Як учений, Бочковський спричинився до створення українського наукового напрямку, відомого як націологія або наука про націоналізм. У 1910 р., слідом за роботами Липинського, з-під пера Бочковськогo у світ вийшла праця «Pytanie ukraińskie» («Українське питання»). У наступні роки вчений опублікував наукові статті щодо національного руху в польському, білоруському, фінському, литовському та латвійському середовищах. У 1916 р. у Відні видано працю під назвою «Підневільні народи царської імперії, їхнє національне відродження і прагнення автономії».
Крім науки, після 1918 р. Іполит Бочковський брав участь в українській політиці та був причетний до створення дипломатичної місії (відповідник Міністерства закордонних справ). Із 1923 р. він працював на посаді доцента в українській академії в Празі, а також читав лекції в іншому українському навчальному закладі в Подєбрадах. У 1933 р. він очолив Комітет порятунку України. Це була організація, яка вела діяльність заради врятування українців під час Голодомору. Очолюючи її, він відвідував багато країн, де розповідав про жахливі події в радянській Україні. Ольгерд Бочковський помер у 1939 р. після початку Другої світової війни. Після себе залишив близько тисячі наукових та публіцистичних статей, десятки наукових робіт.
Ян МАТКОВСЬКИЙ
