Утікачі були вдячні йому за те, як він прийняв Їх, коли вони дісталися сюди з Гути Степанської. Вони розповідали мені про те, як він наказував готувати їжу, забирав людей до укріпленого посту, зупиняв потяги, саджав до вагонів, а тих, хто не хотів від’їжджати, не проганяв.
До Грабіни прийшла головна колона втікачів із Гути Степанської (могло бути навіть до 3 тис. осіб), яка розташувалася за німецьким постом. Німці не забороняли підходити, але й не дозволяли наближатися до колії. Потрібно було триматися на відстані.
Потім втікачі переходили на станцію Жолудськ, із якої вирушали на роботи до Німеччини. Звідти вітер історії розвіював Їх по всьому світу.
Навколишні залізничні колії аж до кінця липня 1943 р. давали населенню Грабіни відчуття безпеки. Біля колонії знаходився міст на річці Смуги вантажопідйомністю 100 т. Ще два мости з такою ж вантажопідйомністю розташовувалися у Сеткувці. Для німців охорона залізничних колій була життєво важливою справою. Захищаючи їх, вони, фактично, гарантували безпеку місцевому населенню. 30 липня бандерівці почали підпалювати колонію Грабіна. Німці не мали можливості допомогти. Це був кінець Грабіни.
Мій робочий список мешканців колонії Грабіна: http://wolyn.freehost.pl/ogloszenia/grabina.pdf
Їдемо через грабовий ліс, від якого походить назва колонії Грабінa
Міст. Тут перехрещувалися залізничні колії. Зверху пролягає ширококолійна залізниця, а знизу до війни була вузькоколійка Бльоха
Зарослі на місці річки Смуги
В’їжджаємо на місце хати в Грабіні, де до 70-х рр. жив самотній українець Максим
Поворот на залізниці. Зліва за мостом розташовувався укріплений німецький пост Грабінa
Хрест у Грабінi. Село знаходилося з правої сторони від залізниці, що веде до Сарн
Напис на хресті
Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ
P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl.
***
Текст опублікований у рубриці «Шляхом волинських хрестів навколо Гути Степанської з Янушем Горошкевичем».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
РОМАШКОВЕ, ГМІНА ВЕЛИКИЙ СТИДИН
