Із давніх-давен Кременець був багатонаціональним містом. Історія поляків у Кременці сягає тих часів, коли до міста прибув Болеслав Сміливий, повертаючись із походу на Київ у 1173 р. Свідчать про це записи в польських хроніках.

У 1227 р. у битві під Кременцем зазнав поразки угорський король Андрій II. Цей рік вписаний до Іпатіївського літопису і вважається офіційною датою заснування міста. У 1366 р. Казимир Великий поселив у Кременецькому замку польських урядовців і військову дружину, створивши Кременецьке староство Волинського воєводства Речі Посполитої. До сьогодні пані староста, королева Бонна, у вигляді найвищої гори довколишнього узгір’я, статично возноситься над самим центром міста, огорнена легендами та зеленим плащем соснового лісу. 26 травня 1569 р., отримавши привілеї від Зигмунда-Августа, разом з усією волинською землею місто офіційно відійшло до Польського королівства – аж до третього поділу Польщі.

10 жовтня 1805 р. в Кременці, в колишніх єзуїтських приміщеннях, відбулася велика урочистість відкриття Волинської гімназії, засновниками якої стали визначні тогочасні діячі Тадеуш Чацький і Гуго Коллонтай. Гімназію перетворили на ліцей у 1819 р. На той час вона мала власну друкарню і багату бібліотеку, основану на книгозбірні Станіслава-Августа Понятовського. У 1825 р. бібліотека нараховувала 31 тис. книг. У ліцеї були чудово оснащені кабінети, мистецькі колекції та, найважливіше, ретельно дібрані вчителі. Математик Юзеф Чех, історик Йоахим Лелевель, літературознавець Евзебіуш Словацький, полоніст Юзеф Коженьовський, поет Алойзи Фелінський, хімік Стефан Зенович, художник Юзеф Пічман, природознавець і творець відомого ботанічного саду Віллібальд Бессер, юрист Олександр Міцкевич, брат Адама, – ці імена вписані золотими літерами в історію польської освіти. У ті похмурі для поляків часи поділів Польщі Волинський ліцей був єдиним потужним і відповідним закладом виховання польської молоді в патріотичному дусі й навчання на основі найновіших наукових досягнень.

У родині професора Волинського ліцею Евзебіуша Словацького в 1809 р. з’явився на світ Юлій – майбутній великий польський поет, народний співець. Через свої вірші, гостро спрямовані проти російського царату, він змушений був емігрувати. Незважаючи на це, палким поетичним словом він служив своєму народові. Його глибоко патріотична поезія пробуджувала в поляках національний дух, давала надію на визволення, закликала піднятися з колін, боротися за незалежність Вітчизни та єдність народу. Вшановуючи співця в соту річницю від дня його народження, у 1909 р. вдячні земляки з ініціативи отця-настоятеля Міхала Білецького встановили в парафіяльному костелі пам’ятну таблицю, а через рік – пам’ятник Юлію Словацькому у вигляді барельєфу авторства Вацлава Шимановського, пізнішого автора пам’ятника іншого визначного поляка – Фридерика Шопена у Варшаві.

Після поразки Листопадового повстання в 1832 р. царські сановники закрили Волинський ліцей. На його науковій та економічній матеріалів базі в 1834 р. у Києві створили Університет Святого Володимира, в якому з 20 викладачів 16 походили з Волинського ліцею. Бібліотеку ліцею перевезли й розмістили в Києві, заклавши початки Національної бібліотеки України. Така сама доля спіткала визначний здобуток професора Віллібальда Бессера – ботанічний сад, який ліг в основу відомого Ботанічного саду імені Олександра Фоміна при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Царські репресії стали болісним ударом по всьому польському середовищі Волині, оскільки відібрали також усі католицькі святині, перетворивши їх у православні. Протягом 25 років католикам Кременця слугувала як костел каплиця на території колишнього ліцею. Лише в 1857 р. завдяки старанням активних громадських діячів польської національності побудували й освятили новий костел Святого Станіслава, єпископа й мученика. Архітектором був Юзеф Крафт. Вимріяний і випрошений у молитвах костел мав таке щастя і харизму, що ні при якій владі його не закрили, і він функціонує до сьогодні, залишаючись прихистком віри й об’єднання громади. У жовтні 2007 р. відбулися урочистості з нагоди 150-річчя від дня освячення храму, на які прибули архієпископ Мечислав Мокшицький, багато священиків і достойних гостей.

ЧИТАЙ ТАКОЖ: КРЕМЕНЕЦЬКІ ЗАМАЛЬОВКИ

Згідно з декретом маршала Юзефа Пілсудського, у 1920 р. давній і славний Волинський ліцей відновив свою діяльність як Кременецький ліцей – комплекс із 15 навчальних і наукових виховних закладів, підпорядкованих єдиній дирекції. Свого часу директорами в ньому були Марек Пекарський, Кароль Кохлер, Юлій Понятовський, Стефан Чарноцький. Із метою власного утримання та розвитку, а також виконання довірених йому амбітних завдань ліцей отримав у власність всі ті матеріальні блага, які попередньо належали Волинському ліцею. Унікальний і свого роду єдиний у країні заклад поєднував як навчання, готуючи молодь до вчителювання, вступу в університет, освоєння ремісничих спеціальностей і сільського господарства, так і економічну сферу: лісництво, сільське господарство, тваринництво і промисловість, забезпечуючи працею тисячі осіб. Отримані доходи не лише призначали для власних потреб, а й значно підтримували державний бюджет. Із початку 30-х рр. ліцей став осередком поширення освіти серед сільської молоді завдяки створенню народних університетів і сільськогосподарських курсів. У всій країні влада ліцею організовувала літні курси для талановитих художників і музикантів, названі «вогнищами», на які запрошували також відомі театральні колективи.

Із Кременецького ліцею вийшли визначні представники польської культури зі світовими іменами. Серед них були вчені, літератори, педагоги, інженери, художники, засновники музеїв, громадські діячі – передусім великі патріоти, які брали участь у відбудові відродженої польської держави.

Складаємо шану і зберігаємо в пам’яті відданих учителів і вихователів ліцею, імена яких назавжди увійшли до польської культури. Це Францішек Мончак, Здзіслав Опольський, Казимир Грошинський, Ядвіга Фалковська, Ян Цибіс, Станіслав Шейбал, Генрик Германович, Здзіслав Заремба, Роман Заленський, Збігнев Трильський, Антоній Ягодзінський, Ванда Міллер, Гелена Паливодзянка, Мечислав Задрожний, Станіслава Санойцівна і багато інших.

Ядвіга ГУСЛАВСЬКА, Кременець
Фото: Дорота ПРОНЖИНСЬКА

ЧИТАЙ ТАКОЖ:
КРЕМЕНЕЦЬКІ МИСТЕЦЬКІ ІМПРЕСІЇ