Чому нам досі варто повертатися до Яна Кохановського? Тому, що він був першим поетом, який досконало володів польською мовою і підніс її рівень на таку висоту, що до сьогодні ми можемо звертатися до його творчості та відкривати її для себе.

Перечитуючи гімн «Чого Ти, Боже, хочеш за Твої даріння» Яна Кохановського, спільно з автором дякуємо Богові, що нам випало жити «в цьому найкращому зі світів». Звертаючись до фрашок, можемо сміятися разом із поетом над веселими описами тогочасного товариського життя, задуматись над проминанням, похвалити разом наш дім, нашу родину, поки вона в нас є.

Чому Кохановський? Бо він увіковічнив свою дочку Уршульку в дев’ятнадцяти «Тренах», змагаючись із Богом, болем, роздумуючи над сенсом життя і смерті маленької істоти. Кохановський тому, що він створив «Святоянську пісню про Собутку» (Собутка – купальське вогнище, – ред.), у якій Панна XII співає: «Село спокійне, село веселе, який голос його славу подолає». Кохановський тому, що не втрачають актуальності його слова із Пісні XIV «Других книг» про те, якими повинні бути ті, що керують державою.

Кохановський тому, що до псалмів його «Давидового псалтиря», перекладених із грецької та латинської мов, Миколай Гомулка в 1580 р. написав зворушливу музику «Мелодії до польського псалтиря».

Кохановський тому, що він створив трагедію «Відправа грецьких послів» і сказав пророчі слова: «О нещасне королівство і погибель близька». А тоді було ще далеко до першого поділу Польщі.

Ян Кохановський помер раптово у 54-річному віці від сердечного нападу в Любліні, куди прибув із надією на допомогу короля у справі брата дружини, якого вбили в Туреччині. Поховали його в каплиці костелу в Зволині, поруч із батьками, де й до сьогодні знаходиться нагробна плита з його барельєфом. Музей Кохановського розміщений у Чорнолісі, це відділ Музею імені Яцека Мальчевського, відомого художника, в Радомі.

Важко собі уявити, що хтось не знає, хто такий Ян Кохановський. Попри те, що минуло п’ять століть, його твори залишаються популярними, захоплюють своєю красою, впливають на наші емоції та розум.

І якщо якісь слова нам незрозумілі, бо зникнули з нашої мови, саме у Яна Кохановського ми знайдемо класичну поміркованість, філософію стоїків, висміювання наших вад, розсудливість, віру у світ, Бога та людину.

Кожен із нас, хто говорить польською мовою, є дитиною Яна Кохановського. «Homo sum, a me alienum esse puto» – «Я людина і ніщо людське мені не чуже».

Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Луцька організацією ORPEG

На фото: Музей Яна Кохановського в Чорнолісі

Варто знати: 

Ян Кохановський (1530–1584):
– польський поет епохи Ренесансу, перекладач, придворний поет короля Польщі Стефана Баторія;
– один із найвидатніших митців доби Ренесансу в Європі;
– поет, котрий зробив найбільший вклад у розвиток польської літературної мови.

Найвідоміші твори Яна Кохановського:

Гімн «Чого Ти, Боже, хочеш за Твої даріння»
«Пісні»
«Фрашки»
«Трени»
«Давидовий псалтир»
«Відправа грецьких послів»
«Сусанна»
«Шахи»
«Згода»
«Сатир»

Важливі посилання:

http://culture.pl/pl/tworca/jan-kochanowski
https://wolnelektury.pl/katalog/autor/jan-kochanowski/
https://audioteka.com/pl/search/author?query=Jan%20Kochanowski
http://eszkola.pl/jezyk-polski/jan-kochanowski--499.html
http://www.polskina5.pl/jan_kochanowski

Фрагменти творів:

«Kto mi dał skrzydła, kto mię odział pióry
I tak wysoko postawił, że z góry
Wszystek świat widzę, a sam, jako trzeba
Tykam się nieba»

Фрагмент Пісні X

«Wy, którzy Pospolitą Rzeczą władacie,
A ludzką sprawiedliwość w ręku trzymacie;
(…)
Miejcie to przed oczyma zawżdy swojemi,
Żeście miejsca zasiedli Boże na ziemi,
Z którego macie nie tak swe własne rzeczy
Jako wszytek ludzki mieć rodzaj na pieczy»

Фрагмент Пісні XIV «Других книг»

«Jeśli nie grzeszysz, jako mi powiadasz,
Czego się miła! tak często spowiadasz?»

Фрашка «На набожну»

«Fraszki to wszytko, cokolwiek myślemy,
Fraszki to wszytko, cokolwiek czyniemy;
Nie masz na świecie żadnej pewnej rzeczy,
Próżno tu człowiek ma co mieć na pieczy»

«Про людське життя»