Суня була невеликою бідною колонією, де лише кільком господарям не бракувало запасів до нового врожаю. На неї напали, спаливши, вночі 30 липня 1943 р.
До того часу в колонії залишилося небагато мешканців, більшість із них сховалася раніше в Антонівці. Там переважно перебували втікачі з Гути Степанської, котрі, не знаючи місцевості, потрапляли в руки бандерівців. Досі ніхто не порахував, скільки їх загинуло.
Едвард Очеретко, син Яна, вирушив до Сарн у пошуках зброї для оборони. Йому вдалося її придбати в німців за продукти. Ідучи назад, він завітав на трохи до сестри, яка мешкала у Фольварку. Попередньо домовився з українцем із Нетреби, який мав переправити його човном на другий берег. Дорогою додому його зловили і вбили, а тіло вкинули в Горинь.
Така ж доля чекала й на Станіслава Очеретка, сина Іполіта (живий свідок тих подій, народився 1923 р.). Коли він повертався із Сарн, де працював у м’ясному магазині, його теж схопили і вели до «Смолярні», щоби вбити. Проте на дорозі убивць став відважний українець Никифор Жученя, який, побачивши, що діється, вирвав Станіслава з рук бандерівців. Ті не осмілилися задиратися з Жученею: він був міцним чоловіком, якого поважали в селі.
Цими бідними і злиденними селами ще з довоєнних часів жебракував німий українець. Коли до Суні прибули втікачі з Гути Степанської, вони схопили цього жебрака, обізвали його шпигуном, вивели на берег Горині й закололи багнетами. Марними були прохання деяких мешканців Суні не вбивати його. Ніхто їх не слухав. Жебрак-«шпигун» ішов на смерть, навіть не усвідомлюючи цього.
Якби вікові дуби на березі Горині вміли говорити, вони б розповіли багато подібних трагічних історій. Проте добре, що вони не говорять, інакше їх би вирізали, аби назавжди замовкли.
Суня і дуби біля колишнього господарства Градовича на Горині
Бузок, що зостався після колонії
Зводимо хрест у Суні
Хрест у Суні
Хрест освятив отець Степан Стахнюк із Костянтинівки
Молитва під час освячення хреста
Никифор Жученя з дружиною
Януш Горошкевич із Марією і Любов’ю, внучкою і дочкою Никифора Жучені
Януш Горошкевич із Марією і Любов’ю, внучкою і дочкою Никифора Жучені
Дуби на березі старої Горині
Пагорб на березі Горині
Стара Горинь
Тутовицькі пасовища на другому березі Горині
Звивини старої Горині
Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ
P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl
***
Текст опублікований у рубриці «Шляхом волинських хрестів навколо Гути Степанської з Янушем Горошкевичем».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ВИРКA. МІСЦЕ КОСТЕЛУ ВОЗДВИЖЕННЯ СВЯТОГО ХРЕСТА
КОЛОНІЯ СТИДИНСЬКA, ГМІНА ВЕЛИКИЙ СТИДИН
СТЕПАНЬ НА ГОРИНІ: МІСЦЕ КОСТЕЛУ СВЯТОГО АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА
ЛЯДИ – МІСЦЕ ВІЧНОГО СПОЧИНКУ СТАНІСЛАВА БРУСИЛА
ХРЕСТ «ІСУСЕ, ПОРЯТУЙ НАС» В ОМЕЛЯНЦІ БІЛЯ ГУТИ СТЕПАНСЬКОЇ
СТАРА КАМ’ЯНКА, ПАРАФІЯ ГУТА СТЕПАНСЬКА
ГУТА СТЕПАНСЬКА: НОВИЙ ЦВИНТАР
ЯНОВА ДОЛИНА У ГМІНІ КОСТОПІЛЬ
