«Створення картин – це підготовка для себе простору, в якому будеш змушений жити після смерті, тобто це зведення житла для себе. Якщо ти не любиш те, що малюєш, то шкода часу», – говорив Єжи Новосельський, один із найбільш упізнаваних митців ХХ ст.
У дитинстві він виховувався в мішаній сім’ї – як у національному, так і в конфесійному аспектах, що, безсумнівно, мало величезний вплив на його майбутній мистецький шлях. Уже як дорослий і цілком сформований художник Новосельський говорив, що він – поляк, тому відчуває найбільший зв’язок із польською культурою, але також є трохи українцем і німцем.
Народився 7 січня 1923 р. у Кракові. Мати була австрійкою римо-католицького віросповідання, а батько – лемком, греко-католиком. Насправді Новосельського хрестили двічі. Перший раз, офіційно, в римо-католицькому костелі, а згодом потай – у греко-католицькій церкві. Це було пов’язано з тим, що мати неохоче сприймала релігію чоловіка. Тож батько таємно брав сина на церковні молебні й навчив його вживаної в літургії церковнослов’янської мови. Коли Новосельському виповнилося 16 років, він пішов у паломництво до Почаївської лаври на Волині. Через багато років сказав: «Я, польський художник, духовно народився в Почаївській лаврі».
Єжи Новосельський, фото prabook.com
Молодий хлопчина, мабуть, навіть не думав, що, переступаючи поріг святині, він до кінця життя залишиться під впливом і враженням буйства розкоші інтер’єру церкви. Невдовзі після цього у Львові він оглянув надзвичайно багату колекцію ікон, зібрану митрополитом Андреєм Шептицьким. Обидві ці події стали доленосними – до самої смерті митець захоплювався східно-галицьким іконописним малярством. Потім Новосельський згадував: «Я вперше зіткнувся з великим мистецтвом у такій концентрації і в такій кількості. Враження було настільки сильним, що цієї зустрічі я не забуду ніколи. Дивлячись, я відчував фізичний біль… Я не міг перейти з одного залу до іншого. (…) Все те, що я потім упродовж життя втілював у малярстві, було, навіть якщо воно й уявно становило відхід, визначене тим першим зіткненням з іконами у львівському музеї».
Переживання й досвід під час війни стали причиною того, що міцна віра Єжи мусила втратити частину своєї сили. Десятиліттями він змагався з відображенням у своїй творчості боротьби, як він її сам називав, ангела з дияволом у людині.
Під час війни Новосельський розпочав навчання в Кунстгевербешуле – школі прикладного мистецтва. Попри те, що Єжи не належав до старанних студентів і з більшості дисциплін отримував невисокі бали, через багато років митець визнав, що школа сформувала його майстерність як художника-монументаліста, яку він потім успішно використовував у роботі.
Під впливом духовних переживань молодий Єжи вирішив піти в монахи. В 1942 р. він знову пішов до Почаївської лаври, щоби проводити свої дні в молитві, медитації, вивченні богослов’я, а також у малюванні. Саме тоді, за наказом архімандрита, він уперше в житті виконав розкішно оздоблену поліхромію на стінах каплиці. Проте суворий монастирський статут став причиною того, що через рік митець відмовився від чернецтва.
Однак Новосельський не покинув захоплення метафізикою й паралельно з мистецькою кар’єрою розвивав свої богословські знання. Його особливо цікавили раннє християнство та історія релігії. Митець переживав, що християнство втратило єдність, і через це навіть захопився екуменічним рухом.
Після закінчення війни художник повернувся до рідного Кракова й розпочав навчання у місцевій Академії мистецтв. Проте покинув навчання через півтора року. Вирішив залишитися самоуком. Формально він так ніколи й не отримав мистецької освіти, що не завадило йому здобути посаду викладача в тій же Академії мистецтв. Безсумнівно, це неспростовний доказ непересічності митця.
У 50-х роках Новосельський розпочав свою мистецьку пригоду як художник-поліхроміст у костелах і церквах, а також іконописець. Його талант помітили й за кордонами Польщі. Виставки художника проходили, зокрема, у Венеції, Сан-Паоло, Лондоні, Парижі та Відні.
Єжи Новосельський завжди підкреслював, що він послідовник великих іконописців. Користуючись досвідом своїх учителів, він одночасно впроваджував власний революційний і сучасний погляд на цю сферу. Захопившись працею, він міг на велетенській стіні створити поліхромію за два дні. У живописі Новосельський представляв течії абстракціонізму та фігуралізму.
Художник умів поєднати традиції Сходу і Заходу. До його найважливіших досягнень належать інтер’єр костелу у Весолій (Костел Провидіння Божого у Варшаві), де він спроєктував усю внутрішню частину храму включно з хорами, оточенням вівтаря, амвоном і вітражами, церква в місті Гурово-Ілавецьке, а також православна церква в Кракові, де він виконав іконостас та написав ікони.
Центральна нава в костелі Провидіння Божого у Варшаві (Весола). Автор фото Adrian Grycuk, CC BY-SA 3.0 pl
Пресвітерій з іконами Єжи Новосельського в костелі Провидіння Божого у Варшаві (Весола). Автор фото Adrian Grycuk, CC BY-SA 3.0 pl
Разом зі своєю дружиною Зофією в 1996 р. заснував Фундацію Новосельських, головною метою якої була підтримка видатних досягнень польських митців шляхом призначення стипендій і нагород.
Єжи Новосельський помер 21 лютого 2011 р., був похований на Раковицькому кладовищі в Кракові.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЯН СТАНІСЛАВСЬКИЙ – МАЙСТЕР ПЕЙЗАЖУ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: НИКИФОР – КАРТОННИЙ ХУДОЖНИК
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ПРОСТО МІТОРАЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ТАЄМНИЧІ АБАКАНИ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МИСТЕЦТВО В ЦИФРАХ – РОМАН ОПАЛКА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ШИМОН КОБИЛІНСЬКИЙ – ЛЮДИНА-ОРКЕСТР