Генрі Кіссинджер – досить віковий, адже має вже 98 років (що за прекрасний вік!), дуже заслужений колишній радник із питань національної безпеки і державний секретар Сполучених Штатів Америки за каденцій президентів Річарда Ніксона і Джеральда Форда.
Перебуваючи на цьогорічному економічному форумі в Давосі, він зволив сказати, що Україна повинна погодитися з утратою частини своєї території, підписати мирний договір із росією і завершити війну, що триває вже понад три місяці. На його думку, росія вже 400 років є вагомою частиною Європи і завжди була гарантом європейської рівноваги сил у критичні часи.
Думаю, що і мені, і багатьом спостерігачам загальносвітової політичної сцени після таких слів відібрало мову. На щастя, ненадовго. Однак, просто про всяк випадок, щоб не поширювати неправдиву інформацію, я відпалила інтернет. Хотіла наочно переконатися, що моє відчуття слуху не завело мене на манівці.
Виявилося, що з моїм здоров’ям усе гаразд. Проте я задумалася про фізичний стан одного з найвідоміших політиків ХХ ст. Характеристика росії як гаранта європейської рівноваги може кожну в міру освічену людину ввести у стан тотального приголомшення.
Ну, хіба до такої «балансувальної» і «стабілізуючої» діяльності ми зарахуємо чергові поділи суверенної держави, якою була у XVIII ст. Польща, криваві придушення національних повстань, злочинне спричинення Голодомору в Україні, масові переслідування й депортації поляків після 17 вересня, які супроводжували варварську агресію (заплановану і проведену спільно з Гітлером) на Польщу в 1939 р.
Саме задля цієї рівноваги, як, мабуть, думав Кіссинджер, використовували табори на Колимі, заслання в далекий Сибір, вбивства невинного цивільного населення в катівнях НКВС та знищення пострілом у потилицю понад 20 тис. польських офіцерів у Катині. Чи тільки порядні люди переживають зараз дежавю? Мабуть, немає жодної нормальної людини, яка не хотіла би, щоб у світі панував мир. Але не має бути теж людини, яка вважала би, що добробут і спокій одних можна отримати за рахунок трагедії і смерті інших.
Якби таким чином світ міркував у часи Другої світової війни, то Польщі й багатьох інших держав не було би на жодній карті. Адже ніхто не заважав домовитися з нацистською Німеччиною та радянською росією. Бо яке значення для загальносвітового спокою та прибутків найбільших концернів мала би смерть кількох поляків, смерть їхньої держави? Можна було б над тією труною із сумом покивати головою або навіть оголосити хвилину мовчання. О, які переживання!
Звернення до жертви нападу із закликом про необхідність прийняти умови миру, умови, поставлені бандитами, – це варварство. Чому? Тому що героїчне населення й оборонців Маріуполя, Бучі, Києва, Харкова та багатьох інших міст і сіл в Україні ставлять де факто на один рівень з убивцями з росії.
Ідеться про необхідність того, щоб Україна погодилася віддати частину своєї суверенної держави варварському агресорові для того, щоб за мить із почуттям виконаного обов’язку тиснути путіну руку і сісти з ним за один стіл.
От що дійсно не вміщається в голові.
Бути віковим (być wiekowym), тобто, делікатно кажучи, дуже старим.
Відібрало комусь мову (odebrało komuś mowę) – це означає, що хтось чимось шокований, здивований.
Відпалити інтернет (odpalić internet), тобто увімкнути його.
Завести когось на манівці (sprowadzić kogoś na manowce), тобто ввести когось в оману, ошукати.
Над труною (nad trumną) – над якоюсь трагедією, нещастям.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG