Свята минають як батогом пальнув. Людина навіть не спохопиться, а тут уже Новий рік за поясом. У всьому світі люди готуються зустріти чергових дванадцять місяців із більшою чи меншою помпою.

Перукарські салони лускають по швах від напливу клієнток, які прагнуть провести цей особливий вечір не тільки у вишуканому туалеті, але й із вигадливою зачіскою. Сукні за тяжкі гроші висять у шафах і чекають на свою велику хвилину. Свіжопридбані, надзвичайно елегантні й дорогі туфлі однозначно дадуть у кістку не одній танцівниці.

Проте що означає, коли ми співаємо: «Не танцювати в таку ніч – це гріх…»? Великі бали, на які без усякої стриманості ми витрачаємо шалені кошти, камерні прийоми чи врешті скромні вечері в невеликому колі рідних мають прикрасити, а можливо, і згладити прихід великого невідомого.

Урочисто, часто зі зворушенням і завжди з надією на кожній географічній широті люди бажають одне одному всіляких гараздів, здоров’я та сповнення мрій. Танцюючи і п’ючи шампанське, заклинають дійсність, цей майбутній час, адже минулий уже пройшов, теперішній – відомий, невідомий лише прийдешній день.

Вогняні шоу та різного роду феєрверки з вибухами і спалахами вітають Новий рік. Він має бути кращим за попередній, королівським як ці петарди, що вистрілюють у небо феєрією барв. А що на всі ці людські починання скаже час? Абсолютно нічого. Він плине незворушно, незважаючи на те, що людина поділила його на якісь там секунди, хвилини, години й роки. Що йому до тих чудернацьких календарів, дат, прогнозів і гороскопів?

Цей час, старий і новий, просто існує і супроводить нас у щоденній мандрівці. Тож на Новий рік присвячую усім фрагмент пісні Збігнева Прейснера «Коляда для тих, кого немає з нами»:

«(...) Дай нам віру, що це має сенс,
Що не треба за друзями сумувати,
Бо, де б вони не були, там їм добре,
Бо вони з нами, хоч і в іншій подобі.
І переконайся, що так має бути,
Що після тих голосів продовжує бриніти повітря,
Що вони відійшли для того, аби жити,
І цього разу вони житимуть вічно.
Прийди на світ, щоб покрити рахунки втрат,
Щоб зайняти серед нас пусте місце за столом,
Іще раз дозволь радіти дитиною в нас
І забути, що є пусті місця за столом (...)».

Як батогом пальнув (jak z bicza strzelił), тобто дуже швидко.

Щось за поясом (coś za pasem) – невдовзі, незабаром, у близькому майбутньому.

Щось лускає по швах (coś pęka w szwach), тобто щось повністю заповнене, де немає вже жодного місця.

Тяжкі гроші (ciężkie pieniądze) – чималі суми.

Дати в кістку (dać w kość), тобто добряче комусь насолити, дошкулити, завдати прикрість.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG