Серед тем сьогоднішнього номера «Волинського монітора» – реставрація пам’яток, родинні історії 96-річної Леокадії Труш із Луцька, доля власника маєтку в Оконську Казимира Тваровського та спільні проєкти.
Газету можна отримати в польських товариствах Волинської, Рівненської та Тернопільської областей, а також прочитати в pdf-форматі на нашому сайті в Архіві PDF.
***
«Це спільна спадщина. Ми вважаємо, що це важливі речі і для Польщі, і для України. В Україні зараз немає сил і ресурсів, щоб опікуватися пам’ятками, а пам’ятки, на жаль, не чекають», – каже Наталія Брижко-Запур, координаторка проєктів Фонду партнерства для Центрально-Східної Європи. У 2023 р. ця організація реалізувала кілька проєктів, пов’язаних із пам’ятками на території України. Серед них – упорядкування могили січневих повстанців у Радивилові, реставрація скульптури Ісуса Боремельського, що несе хрест, і відновлення пам’ятників на кладовищах у Дрогобичі та Збаражі. Про них ми пишемо на ст. 1–2.
Леокадії Труш (у дівоцтві Сєк) – 96 років. Вона народилася в Маневичах. Із цього містечка вона втекла разом із матір’ю та братами й сестрами, коли її старшу сестру Ядвігу (йдеться про Ядвігу Рибінську, бухгалтерку ТПК імені Еви Фелінської, яка померла два роки тому) внесли до списку вивезення на роботи в Німеччину. Усі разом опинилися в Шепелі, звідки після війни переїхали до Луцька. Родинні історії Леокадії Труш можна прочитати на ст. 4–6.
Казимира Тваровського, власника маєтку в Оконську, працівники НКВД затримали 13 квітня 1940 р. у власному домі в Маневичах. Підставою для арешту стали проведені 8 квітня допити уродженців села Оконськ, які скаржилися на те, що він експлуатував селян. У 1941 р. Тваровського засудили до п’яти років таборів. Більше про це читайте на ст. 6–7.
Час, у якому випало жити Алойзію Фелінському, тобто злам XVIII–XIX ст., можна вважати золотою епохою епістолярного жанру. Листування стало найпоширенішою формою комунікації, що призвело до розвитку епістолярного стилю та формування вимог до написання листів. На ст. 10 публікуємо поради від Алойзія Фелінського щодо написання листів.
Антуан Цєрпліковський із Сєрадза – король перукарів і перукар королів. Його знав увесь світ: від Парижа і Сполучених Штатів до Австралії та Нової Зеландії. Його називали генієм перукарського мистецтва, митцем, пророком моди. Майже 70 років він визначав тенденції, напрямки і стилі. У наступній частині «ABC польської культури» про нього нам розповідає Габріеля Возняк-Ковалік. Запрошуємо на ст. 13.
У сьогоднішньому номері ми пишемо також про:
– клас безпеки, який з’явився в Ковелі завдяки польському МЗС (ст. 3);
– фестиваль колядок у Тернополі (ст. 9);
– вшанування пам’яті Альфреда Келле – похованого в Рівному солдата Війська Польського (ст. 12);
– Центри психосоціальної підтримки в Рівненській області (ст. 12);
– світловідбивні жилетки для дітей із ТПК на Волині імені Еви Фелінської від Генерального консульства РП у Луцьку (ст. 16).
Приємного читання!
***
Проєкт фінансує Канцелярія голови Ради міністрів РП у рамках конкурсу «Полонія та поляки за кордоном 2023». Публікації відображають лише погляди автора/авторів і не представляють офіційну позицію Канцелярії голови Ради міністрів РП. Проєкт «Польська медійна платформа – Україна 2023–2025» реалізує фундація «Свобода і демократія».
