Про культурну дипломатію та протистояння тиранії, літературу й документування дійсності, вплив війни на поезію та мову розмовляли учасники цьогорічного літературного фестивалю «Фронтера». Він традиційно був міжнародним, проте помітно змінив формат. Власне «Зміна ролей» і була його фокусною темою.

Розповідати світу про Україну – таке завдання ставили перед собою організатори IV Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера». Він пройшов 27–28 липня в Музейному просторі «Окольний замок» у Луцьку.

У фестивальних дискусіях брали участь письменники, журналісти, публіцисти, літературознавці з України, Іспанії, Польщі, Португалії та Франції.

«Для нас було важливо, щоб на фестивалі були присутні представники інших країн, щоб вони розповіли про фестиваль і наших партнерів, щоб стали амбасадорами України у світі», – сказала засновниця літературної платформи «Фронтера» Елла Яцута.

На цьому наголосила також Анна Єкименко-Поліщук, менеджерка проєктів літературної платформи «Фронтера»: «Це дозволить говорити мовою культурної дипломатії. У нас дуже конкурентоспроможний продукт. Це і література, і музичні гурти, і стендап, і наші перекладачі (організатори подбали про синхронний переклад з англійської, польської та іспанської мов, а також на кожну із цих мов з української, – авт.). А ще креативні індустрії в Луцьку, які ми напередодні представили учасникам фестивалю».

26 липня учасники з інших міст і країн ознайомилися з діяльністю платформи «Алгоритм дій», театру «Гармидер», благодійного фонду «Ангар.Україна», Художнього музею та Музею сучасного українського мистецтва Корсаків, а ще випили кави в кафе суспільного впливу «misto.cafe». Ці інституції реалізують проєкти, за допомогою яких показують Україну світу.

«Вони прекрасно собі із цим радять», – вважає учасник фестивалю Ришард Купідура, польський науковець, громадський діяч, україніст із Познані. «Це також показує те, як Луцьк справляється під час війни, як уже думає про те, що буде після перемоги, як зробив ставку на креативні індустрії», – зазначив польський дослідник.

Ришард Купідура (перший справа) бере участь у дискусії про російсько-українську інформаційну війну в європейському просторі

«Те, наскільки молоді українці креативні, як ідуть в ногу із сучасним світом, часто його випереджуючи, справляє величезне враження», – відреагував він, згадуючи візит до Центру розвитку підприємництва Дія.Бізнес.

«Особливо мені запам’яталася зустріч у театрі «Гармидер». Вона з однієї сторони була повна емоцій, а з іншої показувала прагматизм і фантастичну сучасну логістику», – додав він. Команда «Гармидера» разом із друзями у перші дні повномасштабного російського вторгнення дуже швидко перетворила театральний простір на простір допомоги війську. Саме тут почав діяти волонтерський штаб «Ангар», який одразу об’єднав людей із творчих індустрій, зокрема і фронтерівців.

***

«Фронтера» – це історія про захист», – сказала Анна Єкименко-Поліщук. Частиною цієї історії став вибір місця для фестивалю – Музейного простору «Окольний замок», який відрили минулого року на базі Вежі князів Чорторийських з оборонним муром та Монастиря єзуїтів із підземеллями.

«Цей оборонний мур нас захищає. До того ж підземелля – це укриття, яке може вмістити велику кількість людей», – додала менеджерка.

Загалом фронтерівці, дбаючи про захист відвідувачів заходу, проводили роз’яснювальну роботу, у соцмережах і зі сцени нагадували про воду, парасольки, панамки, сонцезахисний крем, а ще про запасний план на випадок тривоги чи дощу.

А ще розповідали про захисників України, експонуючи виставку «Всі пішли на фронт». Це документальний проєкт видання misto.media про військових та їхні професії до повномасштабного вторгнення. Серед них багато письменників, які раніше приїжджали до Луцька на «Фронтеру».

«Я три роки не був на таких подіях, а сьогодні насолоджуюся всім, що тут відбувається. Фестиваль організований на надзвичайно на високому рівні. Все максимально продумано для комфорту відвідувачів. І дуже приємно, що всіх на подіях багато людей», – сказав Юрій Матевощук, про якого теж розповідає цей проєкт.

Із 2022 р. він у війську. У цивільному житті – поет, перекладач і культурний менеджер. У 2013 р. заснував у Тернополі Мистецький фестиваль «Ї», який нині через війну перебуває на паузі.

«Фронтера» теж відновилася після чотирирічної перерви. Востаннє вона відбулася ще в 2020 р. – у перший рік пандемії. Після цього команда вирішила зробити фестиваль літнім, тому з осені 2021 р. перенесла на літо 2022 р., але тоді всі плани зруйнувало повномасштабне російське вторгнення.

***

Цьогоріч «Фронтера» зосередилася на таких темах, як погляд на українську культуру ззовні, шістдесятники, література проти тиранії, діяльність «Укрзалізниці» під час війни, переклад, документування дійсності та російсько-українська інформаційна війна у європейському просторі.

«У попередні роки відвідувачі фестивалю приходили на імена, натомість цього року їх цікавив як сам фестиваль, так і запропоновані до обговорення теми», – підкреслила Елла Яцута.

Перший фестивальний день відкривала лекція літературознавця Ростислава Семківа «Як пов’язані українська та романські літератури?» Наступного дня, «випірнувши із підземель» (фестиваль для багатьох став нагодою відвідати луцькі підземелля) він зазначив, що для нього важливою складовою фестивалю є можливість спілкуватися та обмінюватися думками.

Учасники «Фронтери» спілкувалися, слухали, відпочивали в різних зонах фестивалю. В пошуках сховку від сонця і спеки вони разом зі стільцями переміщувалися в тінь, яку давав оборонний мур, «рухаючись за сонцем» перед головною фестивальною сценою. Цей постійний рух додавав заходу динамічності.

У цей час свою роботу непомітно для загалу злагоджено виконували волонтери. Кожен із них відповідав за свою ділянку роботи.

«Я дбаю про те, щоб у визначених місцях завжди була вода, виношу сміття з кошиків і допомагаю відвідувачам дістатися до потрібних зон фестивалю», – розповів волонтер Владислав Шевченко. До Луцька він приїхав із Черкас. Нині навчається на журналіста у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Почав працювати, тому ці вихідні на роботі запланував заздалегідь, щоб була можливість поволонтерити.

Коли випадала вільна хвилина, Владислав знайомився з відвідувачами. Оскільки одне з його найбільших захоплень – музика, був радий нагоді поспілкуватися з музикантами гурту «Nazva», розпитати про їхні інструменти. «За ці два дні я отримав багато позитивних емоцій, познайомився з різними людьми, здобув новий досвід», – розповів Владислав Шевченко.

«Тут панує домашня атмосфера. Хоча у нас є певна робота, яку ми виконуємо, все одно ми встигли отримати насолоду від заходів фестивалю», – поділилася враженнями ще одна волонтерка, Мар’яна Місяць.

В її обов’язки входив супровід іноземних авторів, тож я познайомилася з нею біля стенду, де саме роздавала автографи польська письменниця Малгожата Реймер. Волонтерка щойно підписала у неї два примірники книги «Болото солодше за мед».

Одну Мар’яна купила, щоб передати в бібліотеку в селі Селець Ковельського району (неподалік Турійська). Таким чином вона та її однодумці за власні кошти забезпечують сільські бібліотеки новинками літератури. Проводять тут літклуби та зустрічі, під час яких розповідають молоді про книги й авторів.

Другу книгу їй подарувала Малгожата Реймер. Цей примірник волонтерка залишить на якийсь час у себе, щоб прочитати, а потім планує передати його Публічній бібліотеці Ковельської громади.

Мар’яна Місяць та Малгожата Реймер 

***

«Не забувайте донатити на Сили оборони і читайте книжки», – заохочував тим часом зі сцени ведучий гумористичної вікторини «Хто Зна Шоу» Сергій Мус.

Оновлено 30.07: Завдяки спільним зусиллям відвідувачів, організаторів і партнерів за два дні вдалося зібрати 338 100 гривень для благодійного фонду «Ангар.Україна». Отримані кошти будуть витрачені на 23 дрони для 141-ої окремої піхотної бригади.

Усе це дійство літературна платформа «Фронтера» організувала у співпраці з креативною івент-агенцією «Feel Good» та за підтримки стратегічного партнера фестивалю – платформи «Алгоритм дій».

У фестивалі взяла участь ще одна представниця Польщі – поетка Юлія Федорчук (перша зліва)

Текст і фото: Наталя Денисюк