Фестиваль у Гдині заснований з ініціативи Дискусійного кіноклубу «Жак» і Товариства польських кінематографістів. Ознайомлення з його історією дозволяє прослідкувати долю польської кінематографії упродовж останнього п’ятдесятиріччя. Щороку багато польських стрічок змагаються за статуетку «Золотих левів» на фестивалі у Гдині, що свідчить про велику роль, яку він відіграє в житті польського кіно.
Перший у Польщі кінофестиваль відбувся в 1974 р., проте не в Гдині, а у Гданську – саме там зустрічалися люди кіно аж до 1986 р. Із 1987 р. й донині столицею польської кінематографії на час проведення фестивалю стає Гдиня. Головна нагорода називається «Золоті леви». Крім того, вручають «Срібних левів» і «Платинових левів».
Історія цього фестивалю – це незвичайна мандрівка, під час якої можна ознайомитися з різними польськими фільмами, злетами й падіннями польської кінематографії, боротьбою режисерів із цензурою і природними змінами, які відбуваються в грі акторів і стилістиці знімань.
Початок діяльності фестивалю – це видатні фільми: «Потоп» Єжи Гофмана, «Ночі і дні» Єжи Антчака та «Земля обітована» з незабутніми персонажами Воцеха Пшоняка, Даніеля Ольбрихського і Анджея Северина. Це тоді глядачі могли подивитися славнозвісну «Людину з мармуру» Анджея Вайди та «Ведучого» Фелікса Фалька з чудовою грою покійного вже Єжи Штура. Хоч через соціалістичну цензуру ці стрічки й не здобули нагород, вони назавжди залишилися в пам’яті польських глядачів.
У перший рік існування «Солідарності», в 1980 р., «Золоті леви» помандрували до режисера Казімежа Куца за стрічку «Намистини одного розарія», а наступного року – до Агнешки Голланд за фільм «Гарячка». У 1981 р. відзнаки отримали «Селяни’81» Анджея Пекутовського та «Людина із заліза» Анджея Вайди.
У 1982–1983 рр. фестиваль не проводили через воєнний стан. Його відновили в 1984 р. Це був час, коли величезну популярність серед поляків здобула «Сексмісія» – комедія, яка дозволяла сміятися в роки сірої дійсності кінця епохи соціалізму (цензурована для радянського прокату ця картина мала назву «Нові амазонки», – перекл.). Стрічка отримала «Срібних левів». Тоді ж нагородили «Остерію» Єжи Кавалеровича, «Жінку в капелюшку» Станіслава Ружевича і «Шахерезаду» Вітольда Лещинського. Нагороду журналістів отримав «Дантон» – черговий шедевральний фільм Анджея Вайди.
У 1988 р. найважливішим і найцікавішим режисером став Кшиштоф Кесльовський. «Золотих левів» отримали його «Короткий фільм про кохання» та «Короткий фільм про вбивство». У 1989 р. нагороду журналістів і публіки отримав «Допит» Ришарда Бугайського. Він найдовше був так званим «полковником», тобто фільмом, який цензура відклала на полицю, щоб ніхто його не побачив.
У 1990 р. «Золоті леви» помандрували до Войцеха Марчевського за його «Втечу з кінотеатру «Свобода». Спеціальні нагороди отримали картини «Кролль» Владислава Пасіковського і «Смерть дитинороба» Войцеха Новака. В 1994 р. головну нагороду здобув Юліуш Махульський за комедію «Girl Guide».
Із 90-х рр. варто ще згадати «Галоп» Кшиштофа Зануссі, «Вуличні ігри» Кшиштофа Краузе, «Познань’56» Філіпа Байона. Також однозначно варті перегляду «Любовні історії» Єжи Штура, «Життя як смертельна хвороба, що передається статевим шляхом» Кшиштофа Зануссі та «Борг» Кшиштофа Краузе.
Найпопулярнішими нагородженими фільмами початку ХХІ ст., які залишаться в пам’яті глядачів, є «День вар’ята» і «Привіт, Терезко» Марека Котерського, «Мала Москва» Вальдемара Кшистека, «Іда» Павла Павліковського і «Body / Тіло» Малгожати Шумовської.
У 2015 р. вручали теж «Діамантових левів». Глядачі тоді проголосували за «Ночі і дні» режисера Єжи Антчака, «Потоп» Єжи Гоффмана і «Землю обітовану» Анджея Вайди. Найкращою акторкою обрали Ядвігу Баранську (вона померла 25 жовтня цього року), а найкращим актором – Януша Гайоса за роль у фільмах «Мільйонер», «Втеча з кінотеатру «Свобода» і «Body / Тіло». Номінували теж Кристину Янду за роль у «Допиті», Дануту Шафлярську за роль у «Порі вмирати», Томаша Кота за виконання ролі Збігнева Реліги у фільмі «Боги» та Єжи Бінчицького за роль Богуміла Нехціца в «Ночах і днях».
Якщо говорити про музику до фільмів, то перемогли композиції Войцеха Кіляра із «Землі обітованої». Номіновані були також музичні доріжки з «Ва-банку – 2» Войцеха Кузьняка, твори Міхала Лоренца з фільмів «Пси» і «Бандит».
Цьогоріч фестиваль відбувся 23–28 вересня. Головну нагороду отримав «Зелений кордон» Агнешки Голланд, а «Срібних левів» – польсько-датський фільм Магнуса фон Горна «Дівчина з голкою». Було багато індивідуальних нагород за акторські ролі, режисерську роботу, знімання, сценографію, екранізацію, головні та ролі другого плану, режисерський дебют і документальний фільм. «Платинових левів» за життєву творчість отримав Войцех Марчевський.
Гдинський кінофестиваль – це цінність сама по собі. Відслідковуючи його історію, можна ознайомитися з найкращими польськими фільмами за останні 50 років. Кожен може обрати щось для себе на довгі осінні вечори, на власний смак і вподобання.
Для любителів польського кіно надаємо посилання на сайт Фестивалю польських художніх фільмів: festiwalgdynia.pl.
Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG
Фото: Матеріали для преси. https://festiwalgdynia.pl/media/ Автор: Анна Бобровська
