Хто всі ці люди? Відповідаємо в День Полонії та поляків, які живуть поза межами Польщі
Статті

«Хто всі ці люди?!» – запитала нещодавно на фейсбуці під дописом про одну з подій у польському товаристві в Луцьку коментаторка, чия родина після війни виїхала з України до Польщі. «Поляки, які народилися і все життя живуть в Україні», – відповіли ми.

«Чому цей захід проводили польською мовою, якщо там не було жодного поляка?» – запитала кілька місяців тому про захід, організований місцевим польським товариством, студентка українського закладу вищої освіти, яка проходила практику в нашій редакції.

Сьогодні в Польщі й усьому світі вшановують День Полонії та поляків, які живуть поза межами Польщі. І в Україні також.

Отож, саме час нагадати вам про наш літопис мешканців України з польським корінням, тобто рубрику «Родинні історії», тексти з якої (а в ній ми розповіли вже 72 історії) ви можете прочитати в друкованій та електронній версіях газети «Волинський монітор», а також на нашому сайті.

Хтось із героїв рубрики тут народився, хтось приїхав сюди працювати й залишився назавжди. А чиїсь предки в часи, коли українців виселяли з Польщі до України, а поляків з України до Польщі, потрапили в такий вир подій, що, хоч і були поляками, опинилися в Україні, і тут досі живуть їхні нащадки.

Запрошуємо ознайомитися з історіями поляків, які жили або нині живуть у Луцьку, Маневичах, Тернополі, Ківерцях, Гусятині, Чорткові, Збаражі, Кременці, Костополі, Ковелі, Рівному, Здолбунові, Камені-Каширському, Любешеві, Дубні, Берестечку.

Наталя Денисюк

Фото надали наші співрозмовники для публікації в рубриці «Родинні історії»

Від редакції: Якщо ви маєте польське коріння і бажаєте поділитися з нами своєю родинною історію, щоб ми розповіли її на сторінках «Волинського монітора», сконтактуйте з нами (мейл: monitorwolynski@gmail.com; тел.: +380962780822). Ми приїдемо до вас, щоб записати ваші спогади.

Схожі публікації
Родинні історії: Спогади рівненського краєзнавця Чеслава Хитрого
Статті
«Пригадую, як чудово грав орган у костелі Святого Антонія. І пам’ятаю, як його знищили, як сплюндрували храм, як спиляли хрести на вежах, як усе порозкрадали і повивозили. Костел закрили, але ми все одно молилися до Бога. Почали збиратися по домівках. Таємно. Ми жили в католицькій вірі», – ділиться спогадами 79-річний рівнянин Чеслав Хитрий.
13 березня 2026
Родинні історії: Цю історію я хочу залишити своїм дітям
Статті
Олександр Кісь усе життя, за винятком років студентства, проведених у Вінниці, мешкає в Луцьку. Його рідня по маминій лінії – з Поділля, а предки зі сторони батька переїхали на Волинь із Люблінського воєводства, ймовірно, в період Другої світової війни.
27 лютого 2026
Родинні історії: Наша польськість формувалася в костелі
Статті
Поляки оселилися на Поділлі ще в часи Першої Речі Посполитої. І попри складні історичні перипетії та географічну віддаленість, адже від сучасного польсько-українського кордону їх відділяють сотні кілометрів, місцевим польським громадам вдалося вижити та зберегти свою національну ідентичність.
13 лютого 2026
Родинні історії: «Не думав, що стану військовим»
Статті
«Мій тато – українець, а мама – полька. Коли я розпочав вчити польську мову, читати польські книжки, а потім і виїжджати до Польщі, то водночас відкривав у собі зв’язок із польською гілкою моєї сім’ї. Зараз я вважаю себе українським поляком. Людиною, яка має одне серце на два народи», – зазначає 45-річний Андрій Конько.
30 січня 2026
Родинні історії: «Половина учнів у моєму класі були поляками»
Статті
«Поляків у нас, у Новій Боровій на Житомирщині, було дуже багато. Мабуть, у моєму класі половина учнів були поляками, а половина – українцями», – розповідає Людмила Висоцька, в дівоцтві Русецька.
21 листопада 2025
Родинні історії: Я не знав своїх дідів, їх закатувала радянська система
Статті
«Мої бабусі спілкувалися польською мовою, а дідів я не знав, бо обох убила радянська влада», – розповідає Валентин Висоцький. Він родом із селища Нова Борова на Житомирщині, зараз мешкає в Здолбунові Рівненської області.
07 листопада 2025
Родинні історії: Від Кременця до Буенос-Айреса
Статті
«Цікаво знаходити родичів, яких давно не бачила або з якими взагалі не була знайома, і простежувати, вловлювати спільні риси. Ти можеш не знати людей, не спілкуватися з ними роками, а кревність зберігається», – зазначає Наталія Урбанська (в дівоцтві Мшанецька) з Тернополя.
10 жовтня 2025
Родинні історії: «Усе почалося з маминих рушників»
Статті
Марія Федорчук пов’язала своє життя з двома населеними пунктами на Рівненщині: в Костополі вона народилася й прожила більшість часу, а в Топчі Корецької громади створила етнографічну скарбницю.
26 вересня 2025
Родинні історії: «Мої дідусь і бабця – переселенці»
Статті
Наша співрозмовниця Любов Дочак народилася й мешкає в Сидорові Гусятинської громади Чортківського району Тернопільської області. Тут познайомилися й взяли шлюб її батьки. «У нас було прекрасне дитинство. У нас було багато родичів, дуже добрих, і всі з’їжджалися до нас на свята», – пригадує пані Любов.
12 вересня 2025