“Якщо є на світі тихий край, край лагідний, то це наше Полісся. Коли тільки через якесь село не проходить поштовий гостинець або торговий тракт, то опріч звичайного гомону села – ніби дихання його – нічого стороннього не почуєш, нікого чужого не побачиш. Всі свити однаково сірі, всі хустки однаково білі, і сосни однаково зелені, і хати однаково низькі, непоказні, і той самий чорний дим завжди піднімається над їхніми димарями...”, - такими словами починається повість Йозефа Ігнаци Крашевського “Уляна”, так написав він про нашу Волинь.
Йозеф Ігнаци Крашевський народився 1812 року у Варшаві, вчився у Віленському університеті, з 1838 року понад 20 років прожив на Україні, в ряді сіл Волині – Романові, Городку, Губині, Омельно, де були його маєтки, згодом у Житомирі, де працював попечителем шкіл і директором Житомирського театру, був членом комітету із звільнення селян.
Людина надзвичайної ерудиції, титанічної працездатності, Крашевський гідно послужив рідному народові як прозаїк, поет, драматург, літературний критик, філософ, фольклорист, етнограф, художник, археолог, мистецтвознавець, редактор і видавець. З іменем цього “титана праці” Волинь назавжди увійшла в історію польської та світової літератури. Понад 600 томів вийшло з-під пера Крашевського за 75 років життя і 57 років творчості, лише епістолярна спадщина його обіймає 100 томів.
Кращі свої твори – “Історія кілка в тині”, “Остап Бондарчук”, “Хата за селом”, “Два світи”, “Рештки життя”, “Уляна”, “Історія Савки”, “Ціле життя бідне” – Крашевський створив на Волині. Написана в Городку “Хата за селом”, що розповідає про долю дівчини-красуні, була покладена Михайлом Старицьким в основу відомої драми “Циганка Аза”.
За роки свого життя на Волині письменник зріднився з нею, тут провів найкращі роки, багато подорожував, збираючи відомості з археології та етнографії, робив замальовки пам’яток старовини. Влітку 1847 року він через Дубно, Голоби, Ковель і Ратне здійснив цікаву подорож до с. Друскенік /Литва/. В подорожньому щоденнику подав цінні етнографічні описи населених пунктів.
Доля Крашевського склалася так, що, змушений залишити Волинь, він вирушає у Варшаву і живе там з 1859 по 1863 рік. Цей період його життя закінчується в січні 1863 року, коли він покидає столицю, щоб уже ніколи туди не повернутись. 24 роки провів Крашевський на чужині, у вимушеній еміграції. 1884 року його звинуватили у державній зраді і на півтора року кинули до Магдебурзької в’язниці. І під час процесу, і в ув’язненні Крашевський ні на хвилину не припиняв праці. “Псявіра”, “Авантюра”, “Король в Несвіжі” та багато інших творів було написано ним у цей важкий час. Помер Крашевський 1887 року в Женеві, а поховано його у Кракові на Скалці, поруч з найвидатнішими синами польського народу.
Серед раритетів, які зберігаються та експонуються у Волинському краєзнавчому музеї – прижиттєві видання творів Йозефа Крашевського і його малюнків, пам’ятні медальйони та поштові листівки, присвячені письменникові, є його фото варшавського періоду життя, 1859-1863 рр., одне з найдавніших у колекції фотознімків музею.
Наталія Пушкар, головний хранитель
Волинського краєзнавчого музею
